Ці люди, чесна родина, нічого не розуміли у всіх хитрощах бізнесу. Просто працювали-працювали, зібрали суму та ще взяли кредит. І орендували кафе – мрія всього життя! Кафе було жахливе, брудне забігайлівка на околиці.
Вони стали робити ремонт потихеньку. Найняли хороший персонал. Навіть дорогого шеф-кухаря. Справа пішла, кафе перетворилося на чудове місце, кредит вони за рік виплатили – трошки брали.
Читайте також Було три онука в однієї бабусі. І дві внучки.
Але тут власнику приміщення стало прикро і завидно. Він підняв оренду, став вимагати гроші додаткові, вимагати відсотки, шантажувати… І стався конфлікт зрештою, навіть скандал. Власник приміщення виявився дуже мстивим і злим. Він вирішив приміщення віддати іншим орендарям. А цих став виживати.
Оскільки у нього були зв’язки, він підлим способом вигнав сім’ю невдалих підприємців з кафе! Хоча вони платили вчасно. Вони дуже переживали. Довелося звільнити весь персонал, виплативши все належне, продати дорогі меблі та обладнання. Зів’яле кафе, загинуло, так і не встигнувши як слід розквітнути.
Чоловік і дружина влаштувалися назад на роботу, де раніше працювали. Невдача підірвала бажання займатися своїм бізнесом. Їх із задоволенням взяли назад, вони були хороші працівники.
Нічого з кафе не вийшло… Але залишилися деякі заощадження – все швидко відбулося, плюс сума за продане майно.
Ну ось, а потім через трохи часу сталося те, що сталося – ось ця криза і хвороба. І подружжя ходить на роботу повз закритого кафе. Господар якого платить величезну комуналку. І ще довго платитиме – бажаючих орендувати велике приміщення на околиці немає. Кафе невідомо коли почне працювати. А в цоколі будинку пішла тріщина – там поруч обладнали магазин і щось сильно пошкодили. А потім лопнули труби каналізації…
І оця сім’я, в якої відібрали кафе, тепер молиться Богові з подякою. Щоб вони робили з працівниками, з шеф-кухарем, з оплатою оренди, витративши всі гроші? І без доходів, без роботи? Із протікаючими трубами?
Так що не завжди треба засмучуватися, коли у нас щось відбирають. Іноді це до кращого. Може, Вищі сили відібрали у нас сірники, як в дитинстві батьки. Або вирвали з рук отруєну цукерку? Нехай подавляться ті, хто відібрав; вибачте, як в дитинстві говорили. А досвід нам потім знадобиться