Треба бути вільним !, -так повчала дружина свого чоловіка-письменника. Треба, мовляв, бігти від рабства і насолоджуватися життям.
Вона, наприклад, так і робить. Вона вільна!
І письменник крикнув в гніві: «Ти вільна, тому що я не вільний!». Він ходив на нудну роботу, з ранку до вечора заробляв гроші тужливими статтями – за них платили. Спілкувався з нецікавими людьми – вони і платили. І робив те, що робити не хотів – але у нього була дружина, і вона хотіла бути вільною.
Але вона забула, що іноді свобода буває за чийсь рахунок. А несвобода – іноді жертва і подвиг.
«Подвиг нудних буднів», – так це можна назвати.
І цього подвигу ніхто не помічає і не цінує – подумаєш, ходить людина на роботу. Подумаєш, відмовляє собі в подорожах або дорогих покупках. Подумаєш, гроші приносить в будинок; гроші – це не головне!
Так підліток кричить своїм батькам, нудним людям. І інші люди так говорять, ситно закушуючи за чужий рахунок. За рахунок нудних людей, які нудно працюють і бояться дозволити собі зайве – їм дуже гроші потрібні.
Читайте також Я за те, щоб робити своє життя максимально простим, а себе максимально складним.
Потрібні для тих, хто вільний, хто хоче жити і розвиватися, бачити світ, отримувати нові враження і мати модні речі.
Спрацюється така людина, постаріє, звикне до свого життя, до своїх вічних обов’язків, так ще й критикують його. І повчати почнуть, як правильно треба насолоджуватися життям. А він тільки винувато посміхнеться, скаже: «Куди ж я маму діну?», – як сестра письменниці Теффі. Або «А хто ж буде дітей забезпечувати?». Або іпотеку платити, або кредити, – нудні це люди.
Але на них вся свобода і тримається, як в Римі – на рабах, які працювали, поки інші філософствували і дивилися на бої гладіаторів.