Перейти до вмісту

Тривалий час працюю в будинку для літніх людей. Усяких історій за цей період надивилася.

Тривалий час працюю в будинку для літніх людей. Усяких історій за цей період надивилася. Привозять старших людей сюди з різних причин. Але втіхи в цьому є мало.

Сьогодні до нас поступила новенька – бабуся Віра. Привезла її донька з невеликим пакунком. Швидко підписали документи і все – жінка покинула свою матір на чужих людей.

Віра була дуже приємною жінкою. Балакучою. Любила ділитися історіями зі свого життя. Старенька жінка ще була в силі. Бралася за всяку роботу. Казала, що їй дуже сумно сидіти, склавши руки. Чому опинилася тут – не знає.

Вона мала власну хату і двох донечок. Десяток років тому був у неї чоловік, якого кохала упродовж всього життя. Приділяла йому всю увагу. Дочки казали, що вона батьком піклується більше, ніж своїми рідними дітьми. Старша дочка лиш вийшла заміж – одразу забула стежку до хати. Сказала, що їй нічого від матері не треба і все. З того часу матір її не бачила. Лиш часом слухи докочуються до Віри, що має також двох діточок. Живе загалом непогано. Чоловік добре заробляє. Дозволяють собі відпочинок кожного року за кордоном.

Читайте також І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ​​ставитися один до одного?

Коли чоловіка не стало, то відчула Віра, що нікому більше на цьому білому світі не потрібна.

Молодша донька також виявилася з характером. Вийшла заміж майже по-сусідству. До матері навідувалася зрідка. Останнім часом Віра почала падати з сил. До магазину далеко, щоб хліба купити і молока. Дочка почала на неї нервувати, мовляв, своєї роботи вистачає, а тут ще за матір’ю треба дивитися. Схиляла Віру до того, щоб вона переоформила хату на неї, щоб потім не було клопоту.

Дочка тиждень тому сама привезла нотаріуса до хати. Каже, треба праву з хатою вже вирішити, щоб потім не бігати по кабінетах. Матір не опиралася – зробила так, як їй казали.

А от вчора дочка причепилася, щоб пакувала Віра речі, бо їй нема часу за нею дивитися. А там, у будинку для літніх людей, буде постійно під наглядом.

Так бабуся Віра опинилася в нас. Стиха плакала, витираючи сльози в хустину. Не вірила, що на схилі літ рідні дочки можуть так поступити з матір’ю. Не вірила, що доведеться вік доживати не в рідній хаті.

От сьогодні бабусі Вірі виповнюється 75. Гарна дата. Старенька з надією все виглядає у вікно. Хочеться їй зустрітися з дочками. Але вони не спішать.

Мені стало жаль бабусю Віру, бо жінка справді вартує більшого. Колективом склалися по кілька гривень і купили для неї торта і квіти. Прийшли всі разом, привітали і знову розбіглися по своїх кабінетах.

Уже майже смеркало, коли я зауважила жіночку, яка несміливо увійшла до закладу з коробкою цукерок і польовими квітами, запитала, де можна знайти Віру Іванівну.