Я робила для тебе все. Завжди підтримувала та була поруч, коли тобі це було потрібно. Дарувала тобі свою любов та турботу, я просто хотіла, щоб ти почував себе щасливим. Але ти цього не помічав, або просто не хотів помічати.
Тобі було байдуже на мене та мої почуття. Я до останнього вірила, що тебе вразить моє кохання, що ти також мене покохаєш і ми зможемо створити міцну та щасливу сім’ю.
Але усі мої мрії та надії були марними…
Ти ж знав, що я дійсно тебе кохаю і свідомо грався з моїми почуттями. Нерозумію, для чого ти робив мені боляче? Чому не відпустив мене відразу?
Завжи я була поруч, і ти знав, що я прибіжу, варто тобі тільки подзвонити чи написати повідомлення. Для тебе це вже стало звичним станом речей і ти нічого не хотів міняти. Але я так і не змогла звикнути до цього та бути запасним варіантом.
Читайте також: Почерк – відображення характеру людини
Я хотіла справжніх стосунків, любити, насолоджуватись кожним моментом проведеним з тобою.
Я хотіла поряд чоловіка, який буде любити та піклуватися про мене, який буде бачити майбутнє зі мною. Мені потрібно було бути дівчиною, на усе життя, а не тільки іграшкою на один вечір.
Я довго чекала, щоб ти дав хоча б якийсь знак, що у тебе є почуття до мене. Тобі ніколи не вистачала часу на наші стосунки, які взагалі важко було назвати стосунками. Вечорами, коли я була зовсім самотньою, шукала в собі якийсь недоліки, причини того, чому ти не можеш покохати мене такою, яка я є.
Ти знаєш, одного вечора я просто подивилася у дзерколо, і побачила красиву дівчину, повну енергії та пристрасті, яка не заслуговує такого ставлення та гідна кращого.
І тоді я вирішила, що врятую, переступлю через усю свою біль і піду зараз. Не потрібно дзвонити мені “Я не можу без тебе жити”, після того як я не відповім на твій дзвінок.
Моя роль у твоєму житті зікінчилась. Ти назавжди втратив мене. Колись ти ще захочеш повернути усе назад, але у мене буде взаємне кохання та щасливе життя, у якому для тебе місця уже не знайдеться…