Тиждень тому я відсвяткував 45 років — за цей час трапилось багато чого, тому я почав часто аналізувати прожиті роки та те, що трапилось тоді. Життя у мене чудове, але є над чим роздумувати.
Багато роздумував про свій шлюб. І найчастіше мені приходили думки, що ми поспішили. Дружина була занадто юна, а я тоді цього не розумів, бо був у неї закоханий.
Ми були знайомі з Наталею ще з дитячих років, хоча я від неї старший на шість років. Ми завжди гарно спілкувались, бо жили в одному дворі, а компанія у нас була немаленька — особливо у підлітковому віці. Коли Наталя була у дев’ятому класі — ми почали зустрічатись. Коли їй виповнилось 17 років я зробив пропозицію, а у день її вісімнадцятиріччя ми розписались у РАЦСі. Все було прекрасно. Мої батьки раділи, що ми були такі щасливі разом. Подарували нам квартиру, а ремонт навпіл з батьками Наталі я робив, бо мав збереження.
Деякі Наталині подруги мені в очі говорили, що самі хотіли б мати такого чоловіка як я, а мене це дуже смішило, бо я не був особливим — просто кохав її. Після весілля ми дізнались, що станемо батьками. Я був дуже щасливий, що у нас з’явиться немовля. Все було прекрасно. Донечка Соломійка народилась, росла і ми раділи та кохали одне одного, але щастя швидко зникло в один момент. Через чотири роки все перевернулось з ніг на голову. Я відвозив доньку в садочок, попрощався з дружиною, а коли повернувся додому, то її вже не було.
Ось так все обірвалось. Того ранку я бачив її останній раз, коли телефонував до неї, то слухавку вона не підіймала, але на наступний день передзвонила та сказала, що мене не кохає та йде від мене. Почуте мене розбило, але я радів, що моя донечка поряд зі мною. Не знав як маю дитині пояснити куди зникла мама, але все якось вирішилось само собою. Я був здивований, що чотирирічна дитина навіть не сумує за мамою. Мої батьки мені дуже допомагали у вихованні доньки, а колишня дружина навіть не вітала малу з днем народження!
Я був сильним чоловіком та розумів, що не можна допустити того, щоб донечка бачила як мені важко, тому зі всіх сил я старався бути добрим та веселим, щоб не засмучувати її.
Через сім місяців я дізнався, що дружина покинула сім’ю заради свого однокласника з яким продовжувала спілкування після нашого весілля, а після народження доньки взагалі проводила з ним час поки я був на роботі — це все я дізнався від спільної подруги.
На роботі у мене почались пр0блeми й мене звiльнили. Відразу почав шукати нову роботу, адже гроші необхідні, але за своєю спеціальністю я довго нічого не міг знайти, а гроші дуже швидко мають здатність закінчуватись й коли я зустрівся з батьками, то ми вирішили, що ми переїдемо до них, а свою квартиру я здав в оренду. У доньки була своя кімната у бабусі з дідусем, а я спав на дивані у вітальні так ми жили деякий період.
Життя тривало. Донечка росла, а я займався її вихованням, часто возив на море та відправляв у літні табори. Соломії вже 17 років — мені аж не віриться, що моя донечка так швидко подорослішала. Коли я її запитав чи вона не хоче поїхати на гірськолижний курорт, то вона мені сказала, що цього разу нікуди не поїде, бо відправляє мене у відпустку, а сама залишиться вдома. Я навіть не сперечався з донькою, бо у неї такий характер як у мене, тому зателефонував до свого хорошого друга і ми поїхали на тиждень у зимову відпустку.
Нас було троє. Мій друг з дружиною та я. Ми винайняли приватний будинок в якому було безліч місця. Умови були хороші, а гірське повітря та сніг з різними гірськолижними трасами були для мене раєм. Я дуже скучив за таким відпочинком. Цілий день ми катались на лижах, а увечері вирішили повечеряти в одному із багатьох закладів.
Коли ми вечеряли до нас приєдналась компанія з двох дівчат — виявилось, що це сестра Лесі (дружини мого друга) та її подруга. Я не дуже був у захваті від такої компанії, але ми повечеряли і я пішов у наш будиночок, а друзі залишились ще розважатись.
На наступний день я пішов сам поснідати, але зустрів там її — жінку з якою вчора познайомився. Вона мені запропонувала присісти за її столик, а я не був проти. Ми гарно поспілкувались та декілька днів зустрічались у різних ресторанах для того, щоб поснідати та поспілкуватись.
Відпочинок на гірськолижному курорті дуже швидко закінчився. Коли ми приїхали додому, то я відразу дізнався де проживає Галя. Вирішив зробити їй сюрприз, але дуже хвилювався як вона відреагує.
Я під’їхав під її роботу та чекав на неї. Було темно і коли я її покликав, то вона напевне злякалась, але коли я підійшов ближче, то зрозуміла хто це.
Про Галю мені все розповів мій друг, тому я не став тягнути час та відразу вирішив поїхати та зустрітись з нею. Через пів року ми почали жити разом. У Галі був дорослий син від попереднього шлюбу, який жив окремо, а моя донька поїхала здобувати другу освіту закордон, тому жили ми вдвох та насолоджувались часом який проводили разом. Ми були щасливі та кохали одне одного.
Хочу вам сказати, щоб ви ніколи не розчаровувались у житті. Буває всяке, але головне вірити в те, що попереду буде краще. Мисліть позитивно і все буде добре.