З Шурою я дружила з самого дитинства. Жили ми у райцентрі й ходили до одної школи. Проте вже у підлітковому віці ми почали віддалятися одна від одної, навіть у різних компаніях гуляли. Якщо раніше ми завжди всім ділилися, то вже у класі 8 максимум просто віталися та разом списували домашні завдання.
В 9 класі всі дізналися про те, що Шура чекає дитиину. Я звичайно намагалася дізнатися від кого, але стара подруга відмовилася мені розповідати. Коли Шура була на п’ятому місяці , її родина переїхала до іншого міста. Там вона закінчила вечірню школу та вступила до технікуму. Після того ми з нею більше не спілкувалися. Я намагалася підтримувати контакт, але Шура ясно дала зрозуміти, що спілкуватися вона не хоче.
Та й у мене життя на місці не стояло. Я закінчила школу та переїхала до обласного центру. Там вступила до університету, а додому приїжджала лише на канікули. Саме так, одного разу я й зустріла Костю. Його завжди вважали найкрасивішим парубком нашого райцентру та і якщо відверто, він мені ще зі школи подобався, але я тоді ще мала була, а він аж на 3 роки старший від мене.
Читайте також Дуже прикро визнавати, але я вже дочекатися не можу того часу, коли вони поїдуть додому.
От він і почав до мене залицятися. Я звичайно не могла повірити у своє щастя, але вдавала, ніби мені все одно. Так ми почали зустрічатися, а згодом й одружилися. У шлюбі ми вже майже 5 років. Нещодавно, ми приїхали до його батьків у гості й на рідних вуличках я зустріла свою колишню подругу Олександру. Я була рада її бачити й привіталася, а вона просто випалила:
– Ну і як тобі живеться з батьком моєї дитини, мого Славка?
Я була ошелешена таким запитанням й навіть не зрозуміла про що вона.
У Кості були доволі заможні батьки, але одружуватися він не хотів, саме тому їх батьки домовилися про те, що ніхто не дізнається, хто батько дитини. За це їм довелося віддати кругленьку суму грошей.
Я відповіла їй, що у нас чудова родина і та ситуація ніяк мене не стосується. Перетравити почуте мені було доволі складно й поговорити про це з чоловіком я наважилася лише наступного дня. Говорила я спокійно, без звинувачень й він про все мені розповів.
Виявилося, що тоді він був напідпитку й зустрічатися з Шурою ніколи не хотів. Після цього він більше її не бачив. З сином він не спілкується, адже вони одразу про це домовилися. Звичайно, він думав про сина та хотів його побачити, але такої можливості ніколи не було.
Я вислухала його й сказала, що відтепер, він повинен матеріально допомагати Шурі й час від часу бачитися з сином, якщо вона не проти. Відтоді, Костя регулярно відправляє їм визначену суму, а інколи ми забираємо Славка до себе на декілька днів, аби він міг побавитися з нашою Міланкою та побути з батьком.