Перейти до вмісту

У кожної заробітчанки в Італії своя історія.Люди часто засуджують та оброговюють не знаючи що твориться на серці та сім’ї.

Ніхто не покидає рідну домівку і не їде на чужину з «доброго життя» хоч не всі люди це розуміють.

Ірина жила в квартирі майже в самому центрі Венеції. Частенько українки прибігали до неї на обід: який же добрий борщ вона варила! Ми ж так скучили за українською їжею. Часто нашим жінкам вона навіть сниться. Це вже потім звикаєш до макаронів, а перший час дуже хочеться картопельки, сальця, огірочка квашеного. До Ірини господарі (діти сеньйори) навідувалися 3-4 рази в місяць, тому ми частенько робили в неї посиденьки.

Читайте також Успішність чоловіка залежить від поведінки його дружини!

Не жінка, а душа, останнім поділиться. Ми по-доброму заздрили роботі Ірини, бо в більшості з нас були значно важчі роботи.

Одного разу ми прийшли до Ірини і застали її в сльозах. От тоді вона нам вперше розповіла, що вона їмость, тобто дружина священика, що має четверо дітей, яких залишила вдома із своєю мамою і чоловіком. Все заради третьої дитини – дочки Катрусі, яка наpодилася xворою і потребує постійних коштів на лiкування.

«Одружилися ми з Іваном дуже рано. Він закінчив духовну семінарію, хотів висвятитись на священика. Ви не подумайте, я дуже люблю свого чоловіка, і знала, на що йду, виходячи заміж за священика. Дітей наpоджувала, скільки Бог послав. А Катруся наpодилася xворою, їй постійно потрібно давати дорогі пpепарати, на які у нас немає грошей.

Чоловік у мене дуже віруючий і чесний, копійки чужої не візьме, тому живемо більше, ніж скромно. Село невелике, тому заробітку у чоловіка особливого немає, священицтво для нього – це покликання.

А я не могла більше дивитися на стpаждання дитини, порадилася з мамою, вона сказала, що за дітей я можу не хвилюватися, і я поїхала. Чоловік довго відмовляв мене, та врешті сказав, щоб я сама вирішувала. А чого тут думати?

А сьогодні Іван подзвонив і сказав, що все село йому і мені кістки перемивають, як це так – дружина священика і на заробітках! Каже, що прямо в церкві жіночки-сестриці його очима і запитаннями сверлять. Просить повернутися…».

Люди часто засуджують та оброговюють не знаючи що твориться на серці та сім’ї. І ось мені треба було б повернутись, але я не можу так підвести Катрусю