Ірині батьки розлучилися, коли вона була зовсім маленькою.
Тато залишив їх та поїхав з того міста де вони жили, а матері дитина не дуже була аж і потрібна. Дівчинка часто бувала то у подруг то бабусь.
Відносини між донькою і мамою були неважливі, дівчинка все рвалася переїхати до тата. Їй не вистачало турботи, уваги і любові материнської.
Вона почала шукати любов на стороні адже в сім’ї, вона не мала її. Вона зустріла хлопця на 5 років старше себе. Три роки вони зустрічалися, а потім в 16 років носила уже його дитя. Хлопець не був проти тож прийшли до висновку народжувати.
Вона народила, а пізніше, як їй виповнилося 16 років, одружилися. Новоспечений дідусь, як міг допомагав.
Читайте також: Через терпіння та любов підняла чоловіка на ноги
Ірина знала та мала ціль, що створить сімейний затишок та щасливу сім’ї. Так як в дитинстві, дівчина не мала цього усього. Всю свою любов дівчина давала чоловіку та дитині.
Вона дуже потребувала рідного чоловічка, хотіла любити і бути коханою. Вона віддавала доньці всю свою теплоту, ніжність і була щаслива.
Вона не мала подруг та й з однокласниками не спілкувалася. Іноді свою дитину давала мамі своїй, але й бабусею вона не була внучці такою як треба.
У рік дитини нагодувала копченої рибою і навіть не міняла памперс чекала поки не повернеться Ірина.
Дівчина ні про що не шкодувала. Навіть була рада, що в 15 років вирвалася з рідної домівки, створила свою сім’ю і стала хорошою мамою.