Працюю на державній роботі. Заробляю трохи більше середньої зарплати. Частину грошей віддаю мамі, яка вже на пенсії.
Мені вже 36 років. І я звикся з таким режимом. Нещодавно познайомився з дівчиною. Почали зустрічатися, за кілька місяців одружилися. Я переїхав жити до неї. Вона виховує дочку від першого шлюбу.
Після одруження все-таки частину грошей завозив мамі. Вона сама не справиться фінансово. Адже живе в трикімнатній квартирі. Субсидії їй не дали, бо у ній приписаний ще я. Дружина обходить тему моєї прописки у квартирі, в якій живемо. А я не хочу її просити про це. Тому вважаю цілком справедливим те, що я частину своєї зарплати віддаю мамі.
Сам став жити доволі економно. Перестав ходити до спортивної зали. Раніше часто стрічався зі своїми друзями за бокалом пива. Тепер зсилаюся на те, що ніколи – багато роботи. Так заощаджую на собі. Розумію, що це не зовсім правильно. Тому шукаю додаткову роботу. Але поки що не вдається знайти якийсь заробіток.
Не давати мамі грошей – це приректи її жити впроголодь. Раніше завжди закуповував продукти для нас. Тепер намагаюся також закинути все потрібне для прожиття.
Нещодавно щодо цього мав неприємну розмову з дружиною. Вона обурена, що я частину зарплати віддаю мамі. З її сторони на мене посипалися докори, що я мало заробляю, що ми живемо на рівні бідності, що дитині через кілька місяців треба йти в школу і треба гроші, що ми цьогоріч не можемо поїхати на море…
До цієї розмови приєдналася ще й теща. Вона дорікнула мені, що я віддаю гроші не в сім’ю. Що теперішня моя сім’я – це дружина і її дочка. А про мою маму вона попіклується – знайде їй роботу прибиральниці.
Звісно, я обурений таким розвитком подій. Я готовий іти працювати на ще одну роботу. Але наразі вона мені не попадається. Щоденні докори і виношування моїх мозків також надоїли. Пояснення також не допомагають.
У мене почала закрадатися думка, чи зробив я правильно , що одружився. Адже життя з кожним днем стає нестерпнішим.
Раніше життя було куди комфортнішим. Чи питання вирішиться, коли почну заробляти більше? Не зовсім впевнений у цьому – апетит в процесі любить зростати.
Думаю, як жити далі? Послати тещу, яка також намагається всістися на мою голову? Не давати грошей матері? (Мені навіть страшно подумати, як вона житиме без моєї допомоги.) Відмовитися фінансувати всі затрати на дочку моєї дружини. (Але це дуже низько, як для чоловіка.)