Приїхала в рідне місто на початку літа. Мама рада, що я нарешті поживу трошки з нею. Зустрічаємося не часто, через те, що робота поглинає весь час, а до мами приїхати потрібно днів три, шість годин на дорогу в одну сторону. Тому звістка, що відпустку проведу з нею, порадувала її. Розмовляли ми весь час, не могли наговоритись.
Одного разу вирішили поїхати за місто, відпочити на природі. На автобусній зупинці стояли декілька людей. Між ними була старенька бабуся, яка спиралась на палицю. Коли підійшов автобус, всі по черзі почали заходити. Бабуся, розштовхуючи всіх хотіла першою попасти в середину. Від напору бабці люди розступились, і пропустили її вперед.
Увага всіх пасажирів була прикута до неї. Вона стояла і дивилась де їй краще присісти, при цьому люди терпеливо ждали, коли вона сяде, щоб зайти в автобус. Коли всі зайшли й автобус поїхав, водій попросив, щоб передавали гроші на проїзд. Всі слухняно виконали прохання. Я звернула увагу, що бабуся не збиралася передавати.
На питання водія, чому не передає? Бабуся почала плакати й розповідати, яка вона немічна, їде з лікарні, і грошей не вистачає на ліки. Люди загомоніли, а потім почали передавати бабусі гроші, хто скільки може. На мій подив вона не заперечувала, а спокійно брала, скільки давали люди.
Читайте також Одного дня син по телефону сказав, щоб більше не приносила різну випічку.
Вийшли ми за містом, кінцева зупинка автобуса. Бабуся вийшла перед нами. Так сталося, що те місце, куди ми йшли, перед нами дибала старенька. Як тільки звернули в провулок, бабуся викинула ціпок, і пішла широким шагом. Таке враження, що скинула років п’ятнадцять. Йшла легкою ходою, де і ділася бабуся, яка весь час стогнала. Від одного із будинків пішов назустріч бабусі дід. На весь голос спитав: Ну що грошей назбирала? Вона весело закивала, і дістала з кишені гроші, рахуючи їх.