Я маю прекрасну сім’ю — чоловіка і обох синочків. У шлюбі з Володимиром я вже 13 років. Ми жили тихим та розміреним життям: діти виростали, як на дріжджах, чоловік працював на двох роботах, а я викладала українську мову в школі. Коли діти пішли до школи, то ми потрошки стали відчувати фінансові труднощі: чим швидше вони росли, тим більше грошей на них треба було витрачати. Інколи, чоловікові затримували зарплату, а мене взагалі скоротили на пів ставки. Жити з кожним роком ставало все важче, а тому ми рахували кожну копійку.
В якийсь момент я зрозуміла, що дітей треба ставити на ноги, адже ще кілька років і їм треба давати вищу освіту. Я вирішила їхати на заробітки, в Італію. Річ у тім, що моя подруга якраз повернулась і звільнилось місце на досить оплачувану роботу. Я знала, що працювати буде важко, але таки погодилась поїхати і заробляти гроші. Чоловік спочатку був проти, адже тепер йому би довелось самому виховувати дітей, проте він погодився.
Через кілька місяців я вже отримала перші гроші в Італії. Я дуже важко працювали, іноді навіть без вихідних, але в мене була ціль — допомогти дітям. Діти за мої гроші були вдягнені і нагодовані, а тому я не переживала. Кожного місяця я висилала пристойну суму грошей, адже тут мені витрачати не було на що: господаря годували мене, особливого одягу тут не потрібно було викупляти, тому я економила і відкладала гроші.
За чоловіком я дуже сумувала. Мені так не вистачало його мужнього плеча та підтримки, ми часто тримали контакт і дзвонили один одному. Скажу чесно, ми дуже старались підтримувати емоційний зв’язок між нами. А коли я приїжджала на свята, то чоловік давав мені час на відпочинок і просто милувався мною. Мені здавалось, що щастя таки існує! Діти стали вже такими великими і дорослими і я була щаслива, що вони забезпечені.
Пройшов рік. Я та моя сім’я вже звикли до нового ритму життя і відсутності мами. Але потім я зрозуміла, чим більше я працюю, тим менше я проводжу часу з чоловіком, а значить наші стосунки зазнають краху. Я більше не бачила в його очах трепету, кохання та тих почуттів, які були до того…
Я продовжувала працювати і навіть не оглянулась, як моєму синові виповнилось 18. Господарі відпустили мене на кілька днів до дому і я придбала синові машину. Коли я приїхала до дому, то бачила, що щось змінилось. Чоловік поводив себе дивно, а потім я все зрозуміла… У хаті я знайшла речі іншої жінки, виявилось, що чоловік мав коханку, яка жила і за мої кошти! Старший син взагалі живе з дівчиною на квартирі, а молодший кинув навчання в коледжі і почав працювати! Я зрозуміла, що нашої прекрасної сім’ї вже немає… Чоловік має іншу, а діти вже також починають жити своїм життям. Я поклала гроші на стіл, віддала ключі від машини синові і подала на розлучення. Сини до мене дзвонять рідко, але я все одно висилаю їм гроші, правда вже менші суми.
Заради великих грошей, я втратила все! Заробітки і справді ламають сім’ї.