Наш шлюб можна було назвати ідеальним. До одного моменту. Двоє діток, красуня дружина та чоловік, на якого завжди можна було покластись. Я працював головним кухар в невеличкому ресторані, мав конкурентну зарплатню. Дружина ж мала керівну посаду в одному з рекламних агентств нашого міста. Мене завжди трішки дратувало, що вона заробляє більше, ніж я, проте, такі дрібниці не впливали на наше життя. В решті решт, скільки я можу заробити, залежить тільки від мене. Ні хто жне забороняє мені змінити роботу.
Олена завжди була в роз’їздах. Постійні відрядження, конференції. Вона так казала. Якось одного дня, перед своєю черговою поїздкою вона забула телефон вдома. Хтось дуже настирливо все дзвонив на нього та слав повідомлення. Я підійшов, щоб вимкнути звук, та яким було моє здивування, коли на екрані почали стрибати сердечка та поцілунки. Повідомлення читати не став, все стало і так зрозуміло.Постійні відрядження були тільки відмовкою, щоб зустрітись зі своїм коханцем. Можливо і не всі, але частина так точно.
Дружина повернулась по телефон. Запитала, чи хтось телефонував. Відповів трішки різкувато твердим ні. Потрібно все гарно обдумати. У нас маленькі діти, яким потрібна сім’я. Тим паче дівчаткам потрібна мама. Якщо і будемо розлучатись, то після її вчинку дітей вона не отримає. А іпотека на будинок? З моєю зарплатнею не потягну. Звісно, можна продати свою машину, але як возити дітей до садочка й самому на роботу… громадського транспорту в цьому районі немає.
Весь день я ходив сам не свій. Новина про зраду дружини мене застала зненацька. Відносини у нас за п’ять років шлюбу не змінювались. Я кохав Олену, вона відповідала так само тепло. Цього ж дня було вирішено, що поки на розлучення подавати не буду. Зміню роботу на більш оплачувано, та казати дружині не буду. Різницю в зарплатні відкладатиму на банківський рахунок. Виплатимо іпотеку, діти підростуть, їм буде легше пояснити чому мама з татом не разом. Сумно, звісно що так відбувається, але жити в брехні я не хочу.
Читайте такожМудра притча про «Голку»
За чотири роки ми виплатили останній платіж за будинок. В цей же день ми мали зустрітись з нашими батьками в ресторані повечеряти. Мої батьки любили Олену та завжди хвалили, мовляв, он яка хороша дружина тобі дісталась, немає до чого причепитися. Еге ж…немає…
Наприкінці вечері повідомив дружину, що знаю про неї і її коханця, та хочу подати на розлучення. Батьки нічого не кажучи, сиділи та декілька хвилин обдумували сказане мною. Моя вже колишня дружина згадала, що найкращий захист — це напад, тому почала волати на весь ресторан. Всі слова можна звести до одного — а що було очікувати нікчемі, який навіть заробити більше своєї дружини не може. Згодом гнів змінився на милість та прохання обдумати все ще раз. Багато обіцянок що вона порве всі зв’язки з коханцем. Та все вже було вирішено.
Гадаю, пробачати зраду немає сенсу. Якщо одного разу вже така ситуація відбулась, де гарантії, що вона не повториться?