Історії

Весілля було в кращих традиціях селища – столи накрили на подвір’ї нареченого.

Василь був першим парубком на селі. Особливою красою не вирізнявся, але було щось таке в ньому, перед чим жодна дівчина не могла встояти. І характер у нього був відповідний – поривчастий і категоричний. А ще руки мав золоті, з питань ремонту особистого автотранспорту до нього з усіх околиць зверталися.

Дівчат у Василя було багато, але всіх їх від нього вдало відганяла Марина. Чорнобрива сільська красуня з командирським характером. Вже аж надто мріяла вона стати дружиною Василя, але той не поспішав з пропозицією.

Але одного разу в їхнє селище переїхала нова родина. Коли Василь вперше побачив Олександру, зрозумів, що пропав. Він відразу захотів негайно з нею познайомитися. Вона жила і навчалася в іншому місті, а тепер ось переїхали з сім’єю сюди, на роботу буде влаштовуватися. Олександра йому здавалася чимось неземним, вона зовсім не була схожа на тих дівчат, з якими досі водився Василь.

Під впливом Олександри Василь дуже змінився, знайшов постійну роботу, перестав ходити до дівчат. А весною прислав до дівчини старостів. Олександра не могла встояти перед його напором, тому погодилася. Весілля домовилися святкувати по Великодню.

Читайте також Батьки заборонили йому навіть думати про Наталю, вона абсолютно не його рівень, йому потрібна дружина з забезпеченої родини.

І ось настав довгоочікуваний день. Весілля було в кращих традиціях селища – столи накрили на подвір’ї нареченого. Гостей зібралося більше сотні – родичі, сусіди, друзі. Весільний кортеж, прикрашений стрічками та кульками, мчав закоханих до місцевого РАЦСу. А звідти щасливий Василь виносив свою законну дружину Олександру на руках.

Весілля вдалося на славу, Олександра щиро вірила, що і життя у неї щасливо з Василем складеться. Але помилилася. Не пройшло і тижня, як одного вечора Василь не повернувся з роботи ночувати додому. Олександра всю ніч не спала, хвилювалася, а зранку підняла всіх на ноги, всі кинулися шукати Василя.

Але його мати, добре знаючи свого сина, вирішила спочатку зайти до Марини. За нею кинулася вслід і Олександра, на якій лиця не було. Вони несміливо зайшли на подвір’я Марини, господиня непривітно зустріла непроханих гостей на ганку. Склавши руки в боки вона оголосила:

– Ви чого приперлися? Василь ще спить.

А тоді звернулася до Олександри, яка від хвилювання ледь трималася на ногах:

– Він і досі мене любить, зрозуміло? І завжди любив, тому і до мене повернувся. А те, що з тобою одружився – помилку зробив, але я її швидко виправлю. Ти на себе подивися, чим ти чоловіка можеш втримати?

І тут на жіночі крики з хати вийшов заспаний Василь. Обличчя Марини сяяло від радості, Олександра повернулася і вибігла з двору розлучниці. Мати Василя ще залишилася, щоб добре провчити сина з його коханкою. Але Олександра вирішила, що зради чоловікові не пробачить, тому відразу подала на розлучення.