З чоловіком ми у шлюбі уже 25 років та виховуємо сина Максима. Йому 20 рік і вчиться він у медичному інституті. Звичайно, грошей на навчання йде багато, але ми маємо надію, що після закінчення навчання, він знайде роботу по професії й сам буде заробляти собі на життя. Але не все так сталося, як гадалося.
Одного разу, Максим привів додому свою дівчину, щоб познайомити з нами. Дівчина була молоденька, і виявилося, що в неї з нашим сином буде дитина. Взагалі, Аліна нам сподобалася, на перший погляд була спокійною та скромною дівчиною. Тільки от ми не очікували, що так рано станемо бабусею та дідусем. Але ми вирішили підтримати молодих.
На наступний тиждень, ми з чоловіком купили гостинців та й пішли у гості до Аліни, щоб познайомитися з батьками та обговорити деталі весілля. Зустріли нас дуже добре, стіл накрили. Весілля вирішили робити невеличке та домовилися про те, що за все будемо платити навпіл.
Ми з чоловіком взяли дрібні витрати на себе, половину суми уже заплатили у ресторан, аби майбутніх сватів не турбувати зайвий раз. Обручки також уже купили, одним словом до свята були майже готові.
Читайте також: Рецепт томатного соку на зиму: виходить смачніший ніж з магазину, ось уже 5 років сама готую
Якось, син повернувся додому засмучений і сказав, що батьки Аліни не мають грошей на весілля. Вони не очікували, що все вийде настільки дорого й сказали: “Ти ж чоловік, значить ти й повинен все платити. Ми після весілля повернемо половину грошей, але зараз у нас немає такої можливості”.
Почувши це, я дуже розізлилася. Відмовитися від свята ми вже не могли, тому що гості уже запрошені, за ресторан вже заплатили, та й дітей було жалко, вони так хотіли весілля.
Того ж вечора, я подзвонила до свахи, але вона відповіла мені точнісінько тими ж словами, які передав мій син. Я просто не знаю що робити. Найцікавіше те, що з їх боку родичів набагато більше, ніж наших.
У нас з чоловіком також немає можливості, щоб оплатити повністю весілля. У нареченої навіть весільної сукні нема, і вона надіється, що ми одягнемо її. Люди не розуміють, що ми такі ж прості люди, як і вони …