Каже, що вже, мовляв, вік, проблеми зі слухом, але проте ж вона прекрасно чує зі свого вікна на першому поверсі, про що пліткують інші бабусі на лавці! Мене не чує, хоч плач!
Я заміжня вже вдруге, проте свекрухи у першому шлюбі я не мала можливості спілкуватись з «другою мамою». Від першого шлюбу у мене дочка, а з теперішнім чоловіком я поки дітей не маю. мій чоловік, до речі, до того також був у шлюбі. Так наша доля і склалась.
Від свекрухи я ще від початку чула про те, що колишня невістка подобалась їй більше. Вона була з села, працьовита симпатична і без дитини на руках. Так, я зробила помилку, але це ж моя дитина! Куди я мала з нею діватись? Характер у мене запальний, проте до матері чоловіка я ставлюсь з великою повагою та стараюсь не сваритись з нею. на щастя, ми не живемо разом зі свекрухою, тому уникнути конфліктів набагато легше.
Весною я дізналась те, що я при надії. Щастю у чоловіка не було меж! Він так очікує, що на світ зявиться син, що просто готовий цілувати мене кожної миті від такого щастя. А от свекруха не дуже втішилась, що вона стане бабусею. Я не звертала особливої уваги на її реакцію, але нам треба було думати про більшу квартиру або дім. Так ми придбали невеличкий котедж у передмісті Львова і робили там ремонт.
Ну і тут власне, все і почалось! Я поки була на маленькому терміні, то старалась допомагати: і порядки робила, і речі прала, і їсти готувала. До свекрухи я завжди ставилась з повагою, проте, коли вона щось недочувала, то я мусіла підвищити голос до неї. Спочатку я думала, що вона справді не чує мене, проте потім зрозуміла, вона просто мене ігнорує.
А ще у свекрухи є звичка говорити про мене в третій особі, коли я поруч. Ось, наприклад, вона на сімейній вечері каже моєму чоловікові:
— Твоя дружина випрала, і повісила речі над ванною. Але у мене ж є сушарка, можна і нею скористатися у своїй кімнаті!,- невдоволено говорить свекруха.
— Ну так я ж не знала, що у вас є сушарка, можна її взяти?, — питаю спокійно я. А свекруха в той час просто дивиться в тарілку і їсть. І так завжди! А коли чоловік перепитав про сушилку, то вона відповіла ствердженням. Чоловік вірить у те, що в його мами справді є вади зі слухом і планує записати її до лікаря. Я також починаю сумніватись у тому, що вона вдає, проте не можу зрозуміти чому вона мене так сприймає? Вона чує про, що сусіди говорять, а мене просто ігнорує і ніби не бачить. Можливо, з появою малюка все зміниться на краще.