Він переїхав до мене в квартиру, яку мені залишили батьки.

В мене ніколи не складалося з чоловіками, навіть в школі в старших класах дівчата мали вже якихось прихильників, гуляли з юнаками, а я була сама. Не можу сказати, що я не гарна, ніби і симпатична, і розумна, а от другої половинки у мене не було. Після інституту мої подруги всі поодружувалися, мали вже дітей, а я влаштувалася на роботу.

Пройшов рік, як в одній з соціальних мереж познайомилася з хлопцем Вадимом. Листувалися ми місяцями, потім він став до мене телефонувати. На мій превеликий подив Вадим був з мого села і навіть з моєї школи. Він закликав мене на побачення і стали ми зустрічатися.Вже через місяць ми вирішили жити разом.

Він переїхав до мене в квартиру, яку мені залишили батьки. Вони жили в ній ще в молодості, а потім переїхали в село. Жили ми з Вадимом прекрасно, я навіть не уявляла, що спільне життя може бути таким не нав’язливим. Через рік спільного проживання я зрозуміла, що чекаю дитину. Я була дуже щаслива, а от Вадим якось дивно відреагував. Він став менше зі мною розмовляти, лише сидів в комп’ютері цілими днями.

Я просто не розуміла, що з ним відбувається. Він припинив мені допомагати, просто удавав, що мене не існує в його житті. Коли я була на шостому місяці вагітності, Вадима звільнили з роботи, як потім з’ясувалося, він не закінчив проєкт вчасно. Мені ще потрібно було працювати місяць. У мене все проходило легко і на роботі все залагоджувалося само собою.

Читайте також Сестри можуть заміняти одна одній близьких подруг, навіть, якщо так стається, і маму

Я наголошувала Вадиму на те, що слід шукати роботу, у мене скоро пологи, а того, що заробляю я, вистачає лише на місячне проживання нам двом. Правда, він не поспішав. Час летів і залишалося зовсім небагато до появи нашого синочка.

Раптово Вадим говорить, що знайшов роботу в іншому місті, й залишає мене без копійки перед пологами. Я залишилася абсолютно сама, а врятувало мене лише те, що я отримала декретні гроші. В пологовий будинок мене забирати приїхали лише батьки, а Вадим з’явився тільки через місяць і без грошей. Він мені розповідав, що не пройшов випробовувальний термін і йому не заплатили. З дитиною він мені також взагалі не допомагав, тому практично я ростила малюка сама.

Як тільки я йому висловлювала своє невдоволення, той одразу ображав і мене, і малюка. Одного разу я не витримала і вказала йому на двері. Живемо ми з сином вдвох, аліментів не бачимо, як і самого батька. Але я дякую долі за сина, адже могла взагалі залишилася сама.