Пізно ввечері, у сильну зливу жінка поверталась з басейну додому. Біля під’їзді зустріла старшого чоловіка, який сидів мокрий і спертий спиною до стіни. Вона пройшла повз, пришвидшуючи ходу від страху.
— А ну геть звідси! – кричала жінка.
— Нічого тобі тут робити! – грубо басив хтось із мешканців.
Крик був у всьому під’їзді. В квартирі Марію уже чекав сіренький Мурчик, який добре давав зрозуміти, що уже зголоднів. Марія згадала, що котячий корм залишився в машині, куди вона дуже не хотіла повертатись через погоду.
Донизу спускалась уже на ліфті. Боялась знову зустріти того чоловіка на якомусь із поверхів. Розкрила парасолю, поправила зачіску, забрала їжу для кота і швидким кроком попрямувала до під’їзду. Але її зупинив силует на дитячому майданчику. Вона впізнала в ньому того чоловіка зі свого під’їзду, на якого боялась натрапити. Схоже, його таки вигнали.
Читайте також:— Внуки хоч зрідка навідуються? Недалеко ж живуть. — Та де там! Їм мене треба було, коли грошей на навчання не було.
Він сидів серед дитячих гірок, ховався від дощу. Марія відчула жаль. Підійшла до нього і запросила до свого дому. Але чоловік відмовлявся, бо мокрий і брудний. Та й вони зовсім незнайомі.
– Дрібниці! Пішли, – сказала дівчина, – інакше ви простудитесь і захворієте.
Згодом чоловік погодився. В домівці Марічки було тепло і не дощило. Вона принесла незнайомцю рушник. На кухні завели розмову. Вона погодувала кота, а потім і пригостила вечерею гостя Тимофія.
Було пізно, після вечері господиня постелила гостю у вітальні.
Вони не одружились, як хотілось би думати. На ранок Тимофій згадав, що був отруєний у барі, його пограбували і залишили на вулиці. Спочатку не розумів, хто він і де, але згодом пам’ять повернулась.
Він був багатим та одруженим і щедро подякував Марічці. Вона обірвала усі зв’язки з ним, бо не встояла б і зруйнувала його сім’ю.