Іван прокинувся дуже рано і одразу ж почав збиратися на роботу. Олена — його дружина, вже давно була на кухні і готувала смачнющу каву з бутербродами.
— Сонечко, ти взагалі відпочиваєш? Я коли не зайду, ти завжди біля плити, щось робиш! — він поцілував Олену і відпив трохи кави.
— Та відпочиваю, не турбуйся, — спокійно сказала Олена і просто сіла навпроти. — Слухай, Юра просив феєрверк купити, вночі хоче запускати. Ти ж купиш? Бо я у них взагалі нічого не тямлю.
— Ой, зовсім забув тобі сказати. Я сьогодні у відрядження їду, — опустивши очі сказав чоловік.
— У відрядження? 31 грудня? Але ж свято…
— Так склалося. Їхати 2 дні, тому сьогодні в обід вже у дорогу. Олена нічого не сказала і просто вийшла з кухні. Вона знала, що у нього хтось є, але не хотіла показувати свої сльози. А Іван почав швидко одягатися, щоб не дивитися у очі дружині.
— Тату, купиш феєрверк? — запитав сонний син.
— Ні синку, я їду у відрядження, — сказав і вийшов з квартири чоловік. Настрою у Івана не було взагалі. Він відчував себе останнім негідником та зрадником. Вже протягом декількох місяців він ніяк не міг розірватися між сім’єю і Мариною. Він навіть сам не розумів, чим вона його звабила, але Іван і дня без неї прожити не міг.
За день до Нового року, вона змусила його обирати: або він проводить свята із нею, або їх стосунки закінчуються. Іван не міг цього допустити, тому і вигадав усю цю історію з відрядженням.
Читайте також Потім мені зателефонувала його мама і сказала, що він в лікарні, тому що хотів щось зробити з собою.
З роботою він справився швидко і одразу поїхав до магазину за шампанським. Коли чоловік приїхав до Марини, вона почала радісно пищати і одразу ж кинулася йому на шию.
— Я така щаслива! Чесно, я вже думала ти не приїдеш, — вона швидко забігла до вітальні. — Зараз, я замовлю їжу із ресторану, не хочу такий день на кухні провести. Поки Марина пішла готуватися до Нового року, Стас сів на диван і увімкнув телевізор. Та він його не дивився, він просто мовчки згадував своє дитинство. Ось батько сказав, що пішов за ялинкою, але повернувся аж зранку. Мати просто плакала, а маленький Стас не розумів що відбувається.
А тепер, він чудово це розумів.
Тут, повернулась Марина, з келихами і шампанським.
— Випиймо за нас! Зараз буду замовляти суші і піцу, а через годинки дві прийде Олька і Танька. Вони салюти хотіли запускати.
І тут, Іван загадав про сина. Він ж теж салюти просив. Взагалі, що ж це таке коїться. — Любий, а ти купив мені у ювелірному щось красивеньке? — вирвала його із думок Марина і фальшиво розсміялася.
Іван дивився на неї і розумів, що вона починає його дратувати. Він взагалі не розумів, що робить у неї вдома. Раптом, він схаменувся і вирішив, що ще не пізно все змінити.
— До речі, забув. Зараз я швиденько це виправлю. Іван схопив свої речі, сів у машину і поїхав до ювелірного магазину, аби купити дружині якусь гарну підвіску. А ще, вирішив купити синові електромобіль, про який той завжди мріяв. Телефон просто розривався від дзвінків Марини, тому Іван просто викинув його з
вікна авто.
Він тихенько зайшов до квартири. Малий спокійно дивився мультики, а Олена щось робила на кухні.
— Я вже вдома! — викрикнув Іван.
— Тату! Тату! Ти повернувся! Буде свято? — запитав щасливий син.
— Ну звичайно! І світо буде, і навіть салют, — він швидко взяв на руки хлопчика і зажав маленький носик.
— Любий… А як же відрядження? — запитала Олена. Іван одразу побачив, що у неї були червоні від сліз очі.
— Скасували все. Свято як-не-як. А це тобі, — мужчина швидко протягнув жінці гарну червону коробочку з підвіскою. — Та і взагалі, я взяв відпустку, поїдемо на лижах кататися!
— Дякую… — пошепки сказала Олена. — Зараз я швиденько стіл буду сервірувати.
Стільки їжі наготувала, а їсти немає кому.
— Як це немає? В тебе 2 таких богатиря! Олена міцно обійняла Івана і полегшено зітхнула.