Я була впевнена, що мій син одружиться з дівчиною з заможної сім’ї. Проте сталося не так, як гадалося.

Дуже давно я припустилася жахливої помилки й по сьогоднішній день розплачуюсь за неї. Ясна річ, що тоді я була переконана, що вчиняю правильно і маю рацію. Але зараз я розумію, наскільки був безглуздим мій вчинок, що це була жахлива помилка. Сьогодні я працюю над тим, аби все налагодити та виправити все, що накоїла. На жаль, у мене поки нічого не виходить.

Я вийшла заміж за Олега Андрійовича. Це був шлюб не по коханню. Єдине, що я відчувала до цього чоловіка – це повага. Проте він був закоханий у мене з головою. У нас є син. Тому мій чоловік носив мене на руках. Кожна на моєму б місці була найщасливішою жінкою на світі. Я жила, як справжня королева. У сина була нянька, усі домашні справи лежали на плечах прибиральниці. Мене нічого не обтяжувало, жила та раділа.

Читайте також В моєму житті сталось так, що я в п’ятнадцять років мала свою першу дитину.

Я була впевнена, що мій син одружиться з дівчиною з заможної сім’ї. Проте сталося не так, як гадалося. Він познайомився з якоюсь Анею. Вони закохалися одне в одного. У дівчини була лише мама, яка працювала бухгалтером у невеликому продуктовому магазині. Звісно, що мене це не задовольняло, адже в моїх ідеальних мріях усе виглядало по-іншому. Я не змогла змиритися з вибором мого сина.

Згодом до мене дійшла новина, що Аня при надії.  Дівчина прийняла рішення, що залишає дитину.

Ясна річ, що син дуже на мене розізлився та образився. Проте згодом я все-таки отримала запрошення на весілля

Я вирішила проігнорувати запрошення та не пішла на весілля і чоловікові не дозволила. Спочатку син та його дружина хотіли налагодити зі мною стосунки, помиритися, але я не йшла ні на які поступки. Я загорілася ідеєю – переконати сина, що Іринка не його донька.

Довго син з невісткою не витерпіли моїх вибриків, їхній терпець увірвався. Аня сказала, що я ніколи не зможу побачити свою внучку.

Це були не просто пусті слова. Іринці вже чотири роки, а ми ще досі не спілкуємося.

Одного дня я дуже не очікувано зустріла сина з дитиною на руках у магазині. Іринці тоді був майже рік. Коли їх побачила, я була в ступорі, мову відняло: внучка була так схожа на мого сина в дитинстві. Я не змогла стримати сліз і попросила її взяти на руки. Мені дозволили. Іринка спочатку підозріло на мене дивилася, а потім почала гладити мої коси, обіймати. Це були такі приємні відчуття. Я плакала.

І саме в той момент зрозуміла, яких дров наламала. Я себе так сильно картала за минулі помилки. Мені вдалося вмовити сина, аби він привозив до нас додому внучку, хоч раз на місяць. І коли ось це священний раз наступав, ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя.
Дитина росла і почала розмовляти. Син переживав, що дружина може дізнатися про його відвідування з дитиною батьків, та перестав приїжджати. Бо якби Аня дізналася, то б дуже розізлилася.
У мене не залишилося ніяких варіантів бачитися з внучкою, окрім одного: кожного дня ходити до дитячого садочка і споглядати за нею. У мене росла така красива внучка. Аня завжди її стильно вдягала, робила чудові зачіски. Як вияснилося, невістка була дуже хорошою мамою.

А коли я приходила додому, то сідала біля чоловіка і розповідала усі деталі про те, яка у нас красива внучка, що вона робила, як поводилася. Чоловік не ходив зі мною до дитячого садка, оскільки в нього були проблеми зі здоров’ям: турбувало серце та підвищувався тиск.

Кожного дня він чекав на мене вдома, аби послухати, що я там побачила, уважно слухав мої розповіді. Вони йому завжди покращували настрій.

Часто я телефонувала своєму сину, запитувала про його справи чи невістка не поміняла свого рішення. Але кожного разу я чула одну й ту саму відповідь.

Я кожного вечора ставала перед іконою та молилася Господу, аби Аня змінила своє рішення та дозволила бачитися з внучкою.

Одного разу Бог все-таки почув мої молитви й трапилося чудо.

Аня пішла до церкви, розмовляла з батюшкою, який переконав її у тому, що потрібна вміти знаходити сили для прощення людей. Тому що образи, які вона затаїла у найдальших куточках своєї душі, мучать і її, і нас.
Декілька днів Аня думала над цим всім і вирішила, що потрібно це зробити.

У мене не вистачить слів, аби передати усю ту радість, яку відчувала, коли побачила у дверях невістку, сина та внучку.

Іринка відразу побігла до нас та почала обіймати:

– Ура, нарешті ви повернулися! Чому ви так довго були у своєму відрядженні? Більше так не робіть я так сумувала. У всіх є і бабуся, і дідусь. А в мене тільки одна бабуся була. Так не чесно. Тепер у мене є і дві бабусі, і дідусь!

Я плакала від безмежного щастя, чоловік теж пустив декілька сльозинок.

Прийшов момент, коли обійняла Аню та попросила вибачення за все. Вона прийняла вибачення та розповіла історію з батюшкою.

Сьогодні у нашій сім’ї чудові стосунки, панує мир та злагода. А зовсім недавно, ми дізналися, що у нас буде поповнення! Це прекрасна новина. Усі щасливі.

Я вдячна невістці, що вона пробачила мене і забула про минулі образи. Її рішення змінило наше з чоловіком життя. Життя навчило мене і таких безглуздих помилок я більше ніколи не припущусь.

Тепер наша сім’я в очікуванні внука. Я старатимуся бути найкращою бабусею у світі!