Історії

Я хотіла бути хорошою свекрухою, та попри все добро яке зробила лишилась поганою.

Ще до весілля сина, ми з чоловіком купили йому квартиру та зробили  в ній ремонт. Поправини після весілля ми вже робили у їхній повністю готовій до життя квартирі.

Невістка була привітна та дружелюбна. Подивившись на її одяг, купили їй шубу. Я собі одяг замовляла по каталогам (початок 2000-х), і їй заодно. Багато робила їй подарунків, завжди із закордонних поїздок привозила їй купу нарядів, більше, ніж синові. А потім пішли якісь претензії з її боку, зараз вже все і не згадаєш, стільки років промайнуло.

Онуку купували теж багато одягу і іграшок і все найкраще. На народження онука (2006 рік) дали 15 тисяч на коляску, годинник золотий їй подарували і багато одягу для онука. І потім, і зараз купуємо, але вже менше.

Читайте також: Я чекаю того дня, коли я зможу поїхати з дому і забути батька, як страшний сон. В цьому випадку мені дуже жаль маму, адже вона любить нас, та нічого зробити не може

Багато робили хорошого, в життя їх не втручалися, але все одно чомусь ми для неї погані. Ніколи не подзвонить, не запитає про справи, про здоров’я. До речі, онука вона завжди вважала за краще відвезти до своєї матері за 60 км, ніж привезти до мене, коли я за сімейними обставинами 5 років жила в одному з ними місті, але в своїй квартирі.

Хотіла стати для неї хорошою свекрухою, але не вийшло. Недостатньо бажання з одного боку. Але ось вже 16 років живе в нашій квартирі і нічого, добре живе. 100 кв.м, 2 великі кімнати, 2 санвузли.

Пам’ятаю, як перед весіллям в одній із кімнат ми не встигли повісити штори, думаю, ну молоді, дороблять як собі захочуть. Та проминуло вже пару років, а вікна як були голі так і залишилися. Я не витримала і запитала, чому так, затишніше ж з ними буде. Відповідь: “Навіщо мені це потрібно, мого тут немає нічого”.

Ось яка вдячність за все, що ми з чоловіком для них зробили.