Мені уже скоро 60, і склалося так, що я останні роки не працюю. Вдова я вже давно, живу сама, адже чоловіка мого не стало, коли я була ще молодою. Маю в селі власний город, господарку – з того і живу, щось собі залишу, щось продам на базарі. Ще маю одну доньку, яка, на жаль, зі мною практично не спілкується.
Виховувала я її самостійно з 10 років. Дуже любила, а вона росла мені на щастя – була слухняна, любляча, ніколи не мала з нею ніяких проблем. Згодом вона одружилася і після заміжжя такою ж залишилася. Правда, сімейну ідилію зберегти їй не вдалося. Прожила з чоловіком декілька років і розлучилася. У неї був важкий період, вона почала відвідувати психолога, щоб трішки прийти до тями. Але згодом вона зустріла іншого оловіка і вдруге вийшла заміж. Чоловік був набагато старший за дочку. Я була шокована, коли це дізналася, а ще він мені абсолютно не подобається, адже докладає багато зусиль, щоб не спілкувалися.
Також вона зараз практично не має подруг, всю себе присвячує лише йому. Бачимося з дочкою ми дуже рідко.
Читайте також: Правильне харчування: пшоняна каша з запеченою грушею
В березні було день народження моєї доньки, на яке мене, звичайно, ніхто не запрошує. Я просто зібрала сумки домашньої їжі, взяла подарунок й поїхала до них. Подзвонила, коли вже була біля будинку, так вона мене швиденько вдома чаєм напоїла і відправила, мовляв, зараз чоловік з роботи повернеться.
Я не знаю, що мені робити далі, адже бачу, що втрачаю найближчу людину через цього чоловіка. Він їй в усьому встановлює жорсткі обмеження, а вона навіть цього не помічає й у всьому до нього дослухається.
Я не заслуговую на таке ставлення від рідної доньки, чоловік не повинен забороняти спілкуватися з рідною мамою. Мені дуже боляче, що дочка цього не розуміє …