Історії

Я мріяла всім подобатися, я жила для того, щоб заслужити схвалення і любов оточуючих. Тепер я так більше не хочу. 

Всі ми хочемо бути коханими, щасливими і знати, що гідні всього найкращого. І для цього готові піти на все, навіть на зречення від самих себе. І тільки з часом розуміємо, як же дорого нам обійшлося старання бути хорошими…
В першу чергу я хочу подобатися самій собі, жити в мирі та гармонії з власними глибинними цінностями. Так, це незручно для тих, що оточують – але це виправдана ціна за право бути сама собою.Колись я хотіла отримувати подяку. Я робила все для усіх, мені соромно було сказати ні чи взяти за це гроші.

Як же можна?

Тепер я чітко дотримуюся своїх відчуттів і поважаю власні межі. Так, можливо це егоїстично, але я швидше піду на запланований манікюр, ніж буду робити щось за когось, що він може зробити сам, просто не хоче підіймати свою п’яту точку.

Тут є винятки. Але вони теж усвідомлені. Якщо я роблю щось для когось – то це не з страху, а з любові. Це мій вибір.

Колись я вважала, що соромно жити краще за інших і якщо тобі живеться трохи легше – то однозначно твій важкий хрест і прямий обов’язок зробити щасливими інших.

Читайте також Ніхто не знав, скільки ночей я плачу, скільки принижень мені доводиться терпіти від свого чоловіка і свекрухи.

Віддати всі гроші тому, кому важче. Дати одяг, який ще потрібний мені самій. Поступитися річчю, яка мені подобається. Не просити нічого, відмовлятися від того, що мені пропонують.

У моєму тодішньому списку бажань, напевно, відсотків 70 були про “мир у всьому світі”. Чому так? Підсвідомо я чекала компенсації з боку тих, що оточують, світу, Бога…

Я така хороша, я нічого не прошу для себе. Значить мені повинні дати більше інших, адже я це заслужила. Зараз я маю сміливість перестати соромитися своїх бажань.

Озвучую собі й оточуючим свої справжні потреби. Якщо мені щось дають я не відчуваю себе зобов’язаною. Я приймаю. З щирою вдячністю.

Мені набридло прикидатися в першу чергу перед самою собою, що все матеріальне мені чуже. Це не так.

Я дуже хочу жити красиво, комфортно, оточувати себе прекрасними цінними речами і не думати, що краще сьогодні до обіду взяти ті продукти, які зі знижкою.

Мені набридло вибудовувати шикарний фасад, і витрачати величезні сили на його підтримку

Колись я виправдовувалася за все те, що маю в житті, говорила, що мені просто пощастило.

Зараз це не так. Тепер я точно знаю, що це результат мого усвідомленого вибору. І тільки я одна знаю, скільки зусиль довелося докласти, і зовнішніх, і тим більше внутрішніх, щоб до цього прийти.

Я більше не дозволяю собі або комусь ще знецінювати мої результати. Це моє життя і воно мені подобається саме таким, як воно є.

Колись я хотіла всіх врятувати, “наздогнати і зробити щасливими”.

Зараз я розумію, що зміни – це дискомфортний і досить болісний процес і кожен вирішує сам для себе, готовий він до цього чи ні. І ніхто не зобов’язаний змінюватися лише для того, щоб це було більш комфортно для мене, щоб мені не було соромно за своє щастя і благополуччя.

Якщо їх вибір продовжувати бути нещасними – я приймаю його. Але для себе я вибираю інше.

Колись я мала звичку терпіти. Потерпи ще трохи – примусь себе, зроби так, як тобі неприємно. Адже всі так роблять, ти що, якась особлива? Тепер я сміливо говорю: зі мною так не можна! В першу чергу мені самій.

Колись я не давала собі право на помилку, опинитися в дурній, дискомфортній ситуації. Сказати щось не те, висловити свої думки, було страшно для мене. Тепер я вчуся давати собі право прожити і такий досвід. Не помиляється тільки той, хто спить.

Раніше я боялася розривів стосунків і вважала за краще зберігати зв’язки скрізь, де це тільки можливо. Це було стомлювально, вимагало дуже багато часу і душевних сил.

Тепер знаю, що це не так. Тепер я розумію, що запорука щасливих стосунків – це повага одне до одного і до внутрішньої свободи партнера. Це важко і страшно спочатку, зате все більше прекрасно, як тільки ти відпускаєш свою залізну хватку.

І з подивом бачиш в партнері не просто статиста для свого сценарію, але окрему прекрасну Особистість, яка з кожним днем ​​розвивається, розквітає і на твоїх очах стає все прекраснішою і глибшою.

Я хочу не здаватися, а БУТИ. Кожен день бути живою, щасливою і справжньою.