Я закохалася в Олега з першого знайомства. Він був дуже красивим та добре ставився до мене. Згодом я дізналася, що він виховує дочку від першого шлюбу. Спочатку мене це не надто турбувало, навіть подобалось, що от, молодець, що не покинув свою дитину. З дочкою Олега ми подружилися. Мама дівчинки, забирала її тільки на вихідні, тому я з нею проводила багато часу.
Пройшло пів року, і ми вирішили з Олегом жити разом. Дівчинка також переїхала до нас. На початку мене все влаштовувало і дискомфорту дитина мені не доставляла, адже вона була милою та спокійною.
Пройшло два роки і дівчинку наче підмінили. Вона абсолютно не слухалася Олега, а зі мною завжди сперечалася та ігнорувала мене. Допомагати відмовляється, каже, що це не її квартира, а я не її мама. Вона постійно тікає від мене та не хоче проводити час зі мною удвох. Хоча я завжди гарно ставилася до неї.
Читайте також: Чаю з кардамоном: очищає судини та перемагає депресію
Я почала говорити про це Олегові, а він сказав, що дівчинка виросла і у неї складний вік. Їй важко прийняти, що тато живе з іншою жінкою, а не з мамою. Потрібно це все перечикати, дочка підросте і все сама зрозуміє.
Я намагалася полюбити дівчинку, але у мене не вийшло. Я говорила чоловікові, що буде краще, коли дівчинка буде жити зі своєю мамою. Але Олег відмовляється віддавати дочку першій дружині. Він дуже звик, що дочка живе з ним, і міняти нічого не буде.
У нас з Олегом відносини стали напружені через дівчинку, ми почали часто сваритися. Я не могла вже більше терпіти, і сказала Олегові нехай обирає – або я, або його дитина. Жити втрьох у нас не получається. Він пообіцяв мені, що подумає над цим. Я не хочу, щоб у нього склалася погана думка про мене, але і робити вигляд, що люблю дівчинку і можу ставитись до неї, як до рідної дочки, теж не маю бажання.