Я намагався переконати дружину купити друга для сина, але вона скривилась і знову відмовила.

Моя дружина не любить тварин. Вона категорично проти чогось живого. Син просив папугу чи хом’яка. Жінка різко відмовила. Вона не бажає заводити тварин.

Мене дивує її позиція. Жінка розповідала про свою дитячу мрію. Вона хотіла котика. Батьки їй не дозволяли. Здавалося, зараз вона доросла і їй нічого не заважає здійснити дитячу мрію.

На День народження син чекав тварину. Я намагався переконати дружину купити друга для сина, але вона скривилась і знову відмовила.

— В домі буде брудно, шерсть літатиме в повітрі. Тварину годувати треба, мити, вичісувати, гуляти. Я вже не говорю про ігри і увагу. Тварина жива і їй теж потрібно приділяти час. Син буде це робити? Сумніваюся! — Сказала дружина.

Читайте також Село поповзли плітки, люди почали перешіптуватися. Ця новина ошелешила їх.

Я засмутився, але не сперечався. Син нічого не сказав, коли йому подарували наушники. Подякував і пішов до себе.

На вулиці був жахливий дощ. Син мав повернутися зі школи п’ятнадцять хвилин назад. Його досі не було. Ми хвилювалися, дзвонили йому. Слухавку ніхто не брав. Хвилювалися за сина. Тільки я зібрався йти за ним, як в двері подзвонили.

Син прийшов мокрий. Зуб на зуб не попадав від холоду. Сухо привітався з нами і побіг в ванну кімнату. Я нічого не зрозумів. Жінка здогадливіша, чим я. Вона стала в порозі і сказала:

— Показуй, що приніс.

Син дивився на підлогу. За пазухою в нього сиділо чорне кошення.

 

— Мамо, він голосно м’явчав! Сидів під лавочкою, мокрий, холодний… Я не міг його залишити… — Син намагався виправдатися.

— Дощ мине і винесеш його назад. — Сказала, як відрізала.

Син не сперечався з мамою. Він хотів відмити кошеня. Воно кричало і виривалося. Ми сиділи в іншій кімнаті. Жінка кривилася, коли чула крики кошеняти. Через десять хвилин не витримала. Вдвох мили кошеня.

Дружина дістала нове полотенце, щоб закутати в нього тваринку. Просиділа з кошеням декілька хвилин. Син на кухні розставив мисочки з їжею та водою. Він постійно дивився за кошеням. Жінка намагалася вдавати байдужість.

Три дні йшов дощ. Кіт залишався в нас. Син назвав його Іскорка, а точніше — її. Жінка придбала лоток, мисочки та щіточку для шерсті. Вона не жалілася на бруд після тварини, не помічала шерсті. Здавалося, вона давно про все забула.

Дощі минули, а Іскорка залишалася з нами. Зараз їй два роки. Кошенятко перетворилося в гарну кішку з жовтими очима. Дружина постійно грається з Іскоркою, називає своєю «донечкою». Кицькі купуємо найкращі корма.