Я народилася у цих степах,
Де маків цвіт вкриває Україну,
На тілі змалечку ношу хреста
І одягаю вишиванку білу!
Щоранку я читаю” Отче наш”
І спати не лягаю без молитви –
Без Бога в серці зовсім не жила
І так живуть мої онуки й діти!
Яка ж я хунта? Де в мені фашизм?
Де в Україні бігають Бандери?
російській люд, отямся, схаменись,
Чи щось людське в тобі зовсім померло?
Чи ти не носиш довгий сарафан,
Коли я одягаю вишиванку?
Чи не говориш з Богом в молитвах?
Чи не цілуєш ти дітей щоранку?
Чи ті краї, де ходиш по землі,
Твоєму серцю до злоби не любі?
От бачиш, ти точнісінько, як ми,
Тоді виходить, що і ти є хунта.
Читайте також: У РФ закінчується військово-промисловий комплекс: зараз окупанти ставлять на озброєння техніку радянських часів
Тебе Господь людиною зробив,
Як і мене, і дав нам рідну мову:
Моя – мов спів весняних солов’їв!
Твоя – мов неба й гір чиста розмова!
От бачиш, я ні краплі не брешу
Мій Бог в мені не дасть цього зробити
Щоб в правді жити – хрестика ношу
А ти прийшов в мій дім мене убити?
Та я із Богом – смерті не боюсь,
Для мене рай завжди буде відкритий,
Та хрестика ніколи не зніму
І вишиванку буду я носити!
Я ж українка! Рівно, як і ти-
Землі своєї віддана дитина!
Убий мене, та не помре в мені,
Моя любов до неньки Украіни
Бо я – людина!
А скажи – хто ти?
Автор: Наталія Матвієнко