Я ніколи не могла подумати, що стану не потрібна своїм батькам. Мені уже 26, і вони зовсім не спілкуються зі мною. Я вже давно помічала їх дивну поведінку, але думала, що накручую себе, і такого бути не може, адже вони мої батьки.
Багато часу, я намагалась якось налагодити з ними відносини, але все марно. Вони навіть не можуть пояснити мені в чому причина. Я впевнена, що їм просто не вистачає сміливості зізнатися в тому, що вони шкодують про моє народження.
Через деякий час, я дізнала усю правду, але не від них, а від родичів. Це дуже важко прийняти, але в той же час відчуваєш полегшення, тому, що більше не доведеться терпіти всіх цих дурних діалогів, які раніше робилися лише про людське око. Можливо, я ставлюся до цього не правильно, але це все, що я зараз можу зробити.
Усі намагалися підтримувати мене, але від цього мені легше не ставало. Я ціную їх спроби, але це зовсім не те. Людина, яка ніколи з цим не стикалася навряд чи зможе по-справжньому зрозуміти, що я відчуваю.
Єдине, що мені потрібно зараз – це зосередитися на своїй кар’єрі. І хоча це складно, але у мене є підтримка від мого хлопця, який завжди був зі мною у важкі хвилини. Мені навіть важко уявити, що б я робила без нього.
Я надіюсь, що зможу прийняти цю ситуацію і відпустити з легкістю. Адже не варто віддавати своє життя людям, які цього не цінують. Я сильна і все у мене буде добре …