Інколи думаю про те, що наша теперішня молодь вкрай знахабніла і взагалі втратила будь-яку повагу до старших людей. Але сьогодні не будемо рухати дану тему, а поговоримо про дещо інше. Я розумію, що така реакція п’ятнадцятирічної дівчинки абсолютно адекватна. Особливо тоді, коли їй розповідають, що бабуся сильно закохалася в одного чоловіка.
– Настя, перестань говорити всілякі нісенітниці, – грізно сказала її мама, і за сумісництвом моя єдина донька.
– Мамо, ну розповідай швидше!
А історія була справді цікава. Свого чоловіка я втратила 10 років тому. Мені лише виповнилося 55 років, все життя попереду, а тут така раптова трагедія… Звичайно, що після цього випадку я взагалі не хотіла думати про жодні романи. Спочатку повністю віддавала себе роботі, а коли вийшла на пенсію, то взялася допомагати своїй донечці з вихованням внучок.
Внучки вже давно підросли, і тепер їм не потрібна моя цілодобова опіка та підтримка. І щоб я не сумувала одна вдома, моя дочка вирішила купити мені абонемент на танці, для людей похилого віку. І знаєте? Я пішла і поринула з головою в танці. Мій партнер, з яким я там познайомилася, просто неймовірна людина. Колись був полковником, красивий, високий, приємний кавалер. Старший від мене на три роки.
Спочатку ми просто спілкувалися виключно на танцях, а потім він запросив мене на каву, розпочалися тихі та спокійні вечірні прогулянки в парку. І ось нещодавно, в мою голову прийшла досить цікава думка: «Виглядає так, що я закохалася!».
Я ніколи собі не могла уявити, що коли мені буде 65 років, я втрачу голову та закохаюся в чоловіка, як якась молода дівчинка. Тепер я розумію, що для любові вік точно не важливий. Коли я почула від своїх дівчаток лише «о, ні!», «що на тебе найшло?», «що ти собі придумала таке?». Я вирішила не продовжувати розмову і швиденько чкурнула на побачення зі своїм кавалером.
Він допоміг мені знову розквітнути, подарував мені сили та просто жіноче щастя! Любов — річ, яка окриляє!