Коли я закінчила школу це було 14 років тому. Я поїхала вступати до ВНЗ в інше місто.
Батьки мої в стані були забезпечити: тато військовий, а мати головним бухгалтером. Через те, що батько військовий ми завжди переїжджали з місця на місце. Це було для мене важко.
На першому курсі я познайомилася з хлопцем, так ми і зустрічалися до закінчення універу.
Після успішного закінчення навчання, я влаштувалася в цьому ж місті на роботу і мій любий теж. З часом ми вирішили жити разом та коханий зробив мені пропозицію.
Вирішили самі собі заробити на весілля, тому відклали її на сім місяців, але як виявилося, я зaвaгiтнiлa. Про, що повідомили нашим батькам.
Потрібно сказати, що за весь цей час до нас приїжджали тільки мами, мій тато постійно зайнятий роботою, а татa – мій коханий ніколи не бачив, мама виховувала його одна.
Як і всі діти, мій чоловік цікавився у мами про батька, але вона відповідала, що він зaгинyв виконуючи відповідальну роботу. Для мого чоловік його батько був героєм.
Один раз він мені сказав, що постійно уявляв, як тато відважно ловить бандитів і гине з честю. Таким героєм він є в його пам’яті, і я ставилася до його спогадом з повагою.
Якось батьки приїхали швидше чим мали, мій батько був приємно вражений від мого чоловіка. Вони знайшли спільну мову і мене це дуже радувало. На наступний день приїхала моя свекруха.
Мого батька ніби поміняло, виявляється багато років тому, батько був у відрядженні і перебував там майже рік, де познайомився з дівчиною, з якою надалі почався невеличкий роман.
Він казав, що у нього залишилася вдома дружина і що він зовсім не готовий покинути її.
З того моменту, як він поїхав вони не бачилися. А вона носила під серцем дитя і вирішила народжувати для себе. Коли тато приїхав хотів сказати правду матері та не зміг наважитися і все пішло так як мало бути.
Ось так я дізналася, що мій чоловік і тато моєї дитини мій рідний брат.
Ніхто не каже, що це було легко, та ми все ж так старалися зробити все для того, щоб зберегти сім’ю. Ми пробачили один одного, та стараємося не згадувати про то все. В нашого синочка міцна та щаслива родина. На даний час мій син навчається в кадетському училищі, буде військовим як мій батько і я щаслива.
Дуже переживаємо, щоб не повторив історію діда. Прощаючи один одному!