Я просто навіть не знала, що їй сказати, моєму подиву не було меж, а чоловік відповів матері, що ми подумаємо.

Питання з житлом нас з чоловіком турбувало одразу після весілля. Він проживав з матір’ю в трикімнатній квартирі, половина якої належала йому. Я хотіла обміняти це житло, але матір була проти і я вирішила не пхатися в їхні сімейні справи. Нехай сам розбирається зі своєю ріднею. Тому ми взяли кредит і купили житло. Дітей не планували, бо хотіли зробити ще ремонт.

Все ми робимо самі і ні в кого нічого не просимо. Ще донедавна я теж гарувала на роботі й ми зустрічалися з чоловіком лише ввечері в спальні, а вранці я вже прокидалася без нього.

Читайте також Пам’ятай, що і твій час настане. Обов’язково.

Ми в усьому собі відмовляли, але я не скаржуся, адже робимо це все для себе. Коли я думала, що у нас буде власне житло, то відчувала себе дійсно щасливою. Я вже мріяла про те, щоб виплати кредит і поїхати з чоловіком хоча б на декілька днів в гори чи на море, дуже хотілося відключити розум та просто провести вечір разом.

Але є одне але… його матір постійно просить допомогти їй грошима. Я розумію, що ми маємо допомагати батькам, але ми ще самі не стали на ноги, тим паче, що ні його батьки, ні мої нічим нам не допомагають, мені і не треба. Самі впораємося, правда, дайте хоча б нам довести до ладу власне життя.

То їй грошей на ліки треба, то дороге обстеження пройти, то на комунальні послуги не вистачає, адже квартира велика і в зимовий період опалення дорого коштує, а сама вона оплачувати його не хоче. Ми б обміняли цю трикімнатну квартиру на нову однокімнатну з гарним ремонтом для свекрухи, а за решту грошей виплатили кредит.

Хіба вона не розуміє, що ми не олігархи і лише створюємо сім’ю. А то потрібно забезпечувати і себе, і її. Так в нас точно дійте ніколи не буде, адже для цього немає ні сил, ні грошей.

А найбільше мене вразила її вчорашня заява:

– Діти! Не задумуйтеся з вибором подарунка для мене на день народження. Я вирішила, що мені потрібно. У мене подружка, на море їде, я теж хочу. Купіть і мені путівку!

Я просто шокована. Ми собі не позволяємо їздити по морях, а маємо їй купляти путівку. Тим паче, моїм батькам ми не робимо ніяких подарунків, а вони від мене нічого і не просять. Мені теж не комфортно, що його матері потрібно оплатити за квартиру, купити харчі, а мої чим гірші?

Якби я мала кошти, то б забезпечувала усіх, але зараз в нас немає такої можливості. Хіба вона цього не може зрозуміти?

А ще у цьому всьому мене бісить чоловік, який завжди возить матері гроші, а мої батьки привозять продукти та харчі нам!