Я так хочу, щоб Руслан з мамою дружили. Хочу дружну сім’ю. Але вже втратила надію.

Чоловік не може знайти спільної мови зі своєю мамою, а я як між двох вогнів. Ніби Руслан намагається її не ображати. Але вона вічно з  вимогами: то відвези, то привези, то купи, то відремонтуй.
Він без відмовок все виконує. Мені каже, що він винен мамі за те, що вона його виховала. Але все робить через силу, з важким серцем. Як тільки щось не по її – одразу ж скандал у них.
Руслан мені пояснює свою злість до матері тим, що вона завжди з раннього дитинства на ньому зривалася через відхід батька з сім’ї. Тикала, звинувачувала у всіх гріхах батька. А двох сестер його вона плекала і досі над ними трясеться. Хоч вони вже і дорослі. Казала, що він хлопчик і йому не так потрібні нові речі та іграшки. Все для улюблених донечок було.
Перед нашим весіллям Галина Іллівна трохи поскандалила з Русланом, щось ми зробили не по її, тому на святкуванні побуло

Читайте також  Можливо, наступного разу це нарешті буде хлопчик, – пробурчав він собі під ніс і пішов на вулицю з цигаркою.

Галина Іллівна ніби розумна жінка, але завжди намагається свого сина “напрягти” і як ніби спеціально. Завжди спілкується так строго, як ніби чекає, коли він вийде з себе (він спокійна людина, вивести його з себе важко). Свекруха ніби чекає, щоб Руслан почав скандалити, а потім вона мені каже: – Ось бачиш, який він, мій син, на маму голос підвищує. Але що казати, сама виховала, сама й терплю. – А те, що це вона його до цього привела, Галина Іллівна ніколи не визнає.
Перед нашим весіллям вона трохи поскандалила з Русланом, тому на святкуванні побула всього-на-всього пару годин. Сказала, що дуже втомилася, голова болить. Набрала два пакета їди зі столу, і поїхала на таксі.
Коли  появились  діти, навіть не спитала, чи потрібна якась допомога. І зараз їй це не важливо. Вона свій час приділяє внукам від своїх дочок.
Я так хочу, щоб Руслан з мамою дружили. Хочу дружну сім’ю. Але вже втратила надію. Мабуть їх проблеми з глибини сімейних відносин. Я н