Моя свекруха була, як говориться в народі, “кислим виноградом”. Вона завжди намагалась принизити мене… Без перебільшення, з того часу, як я зустріла свого чоловіка, моє життя перетворилося на справжню мильну оперу. З Олегом ми випадково зустрілись в парку в місяці грудні, і вже через деякий час почали зустрічатися час від часу.
Я не скажу, що ми були сильно закохані один в одного. Ми домовились провести новорічну ніч разом лише для того, щоб я не залишалася вдома в таку ніч. Хоча я його не любила, але після цього я погодилась зустрічатись з Олегом вже серйозніше. На той час я навчалася в училищі, тому мені довелося ходити на пари. Я не думала, що стосунки матимуть майбутнє. Він написав мені, я не відповіла йому…
Читайте також Я просто не можу зрозуміти міркування своїх однолітків. Вони думають лише про те, що тут і зараз, а потім будуть плакати.
Приблизно через 6 місяців я почала щось відчувати до Олега. А через два роки ми одружилися. З цього моменту почалися випробування. Ольга Григорівна була абсолютно байдужа до наших стосунків і всіма силами намагалася розлучити нас. Їй би сподобалася невістка з міста, зі своєю квартирою, зі статком. Влітку у нас появилась перша дитина – Дмитрик. Це був найщасливіший момент з тих пір, як я вийшла заміж. А взимку свекруха зламала ногу.
Мені був лише 21 рік, і, хоча у мене була маленька дитина, я доглядала за Ольгою Григорівною, як власна мати, 3 місяці. Тоді я не нала, що вагітна своєю другою дитиною. Але побачивши себе на ногах, знову здоровою, свекруха знову почала показувати ікла. Всі мої старання не були оцінені. Але це ще не все, Олег, мій чоловік, прикипів до випивки. Він практично забув про будинок, дітей, дружину…
Я просто не могла більше терпіти, але, в той же час, я розуміла, що мушу пожертвувати собою заради добра своїх дітей. Вони не могл залишитися нічиїми, я тоді не уявляла що буде з нами, якщо я візьму дітей і піду! Причіпки моєї свекрухи та зустрічі Олега з друзями і чаркою, були частиною нашого життя, але ми не здавалися. В глибині душі я розуміла, що коли я піду Олег просто пропаде…
Одного разу Бог звернув свій погляд і на нас. Того дня, все було як завжди, мій чоловік прийшов додому, точніше він не прийшов, його притягли друзі. Олег був без свідомості. Свекруха викликала швидку. В лікарні Олег пробув більше тижня, і скажу одразу, що в дуже важкому стані.
Врешті-решт він видужав, а наступного дня прийняв життєво важливе рішення: більше ані краплі цієї гидоти в рот. Після цього часу минуло вже десять років. Ми переїхали від свекрухи у свій будинок. Олег має хорошу роботу, я також працюю продавцем у нашому місцевому магазині. Діти навчаються.
Я вдячна Богу, що дав розуму мені не піти від чоловіка у ці важкі для всіх нас часи, і я зберегла сім’ю, не зважаючи на “причіпки” свекрухи.
Миру вам, злагоди та любові, дорогі мої!