Жили ми в старенькому будинку, який колись слугував гуртожитком для робочих з місцевого заводу . Заводу вже давно немає, гуртожиток переробили під повноцінний жилий будинок, й роздали квартири за вислугу років робочим.
Хто продав своє житло, хто передав у спадок, так й живемо. Є у нас тут недобра людина, яка підключається до електромережі сусідів й краде електроенергію. Чесно сказати, поняття не маю, що мають робити ті люди, аби рахунки за світло приходили по п’ять-сім тисяч гривень.
Будинок з п’яти поверхів, вже з кожного поверху, кожна квартира з цим зіткнулась. Коли історія повторилась по кругу, всім вже ввірвався терпець. Як не крути, а це великі гроші, які можна відкласти, або й взагалі просто потратити на свої потреби, а не сусіда, який краде.
Ось й настав день Х. Я викликав з області електрика, який мав провести діагностику, та сказати, яка добра душа дозволяє собі красти у сусідів. Коштує вона дорого, проте дорожче обійдеться знову за когось платити.Нікому про це не говорив, щоб крадій раніше потрібного не від’єднався. А потім, думаю, за діагностику або сусіди повернуть частинами, або вже біс з ним.
Читайте також На ранок Олег вийшов із кімнати з валізою, буркнувши, — дякую, пішов. Дочка стояла вся в сльозах, не могла говорити.
Чоловік привіз з собою якусь здорову шкіряну валізу, й розпочав роботу, з найвищого поверху. Коли він дійшов на перший, де жив я, та голова будинку, вибіг мій сусід, та почав кричати, що ми не маємо дозволу на проведення подібного. Було багато нецензурної лексики, яку навіть згадувати не бажаю. Вже з того моменту стало все зрозуміло. Наш любий голова будинку, на правах “начальніка” й крав без докорів сумління. “ Мені ні хто не платить за те, що я дивлюсь за цим будинком, маю право”.
Ввечері я зібрав всіх жителів, та повідомив новину. Тепер до суду направлений позов на компенсацію, від всіх жителів. До повного букета, ще й штраф від ЖЕКу, за несанкціоноване втручання до електромережі. Мав право взяти, нехай має право й повернути.