Перейти до вмісту

Я залишилася з маленьким сином на руках та без грошей, а коли повернулася в рідний дім то усі з мене сміялися, я думала, що не витримаю цього нещастя

Я жила  невеличкому містечку, з батьками. Після закінчення школи я вирішила, що поїду вчитися в Європу.

Та все таки, я це зробила. Поїхала та вступила до інституту, чудово та успішно закінчила його, знайшла хорошу роботу та вийшла заміж, і народила сина.

Життя моє було чудове, але за той час, що я була у декреті мою фірму закрили і в той же момент я дізналася, що мій чоловік мені не вірний. Я наважилася та покинула чоловіка в той момент я залишилася сама без грошей, роботи та чоловіка. Спробувала знайти нову роботу, але в такій ситуації без допомоги і підтримки це неможливо. Я вирішила повернутися до батьків у своє невеличке містечко. Та там мені було теж не з медом, всі про все знають і тільки пліткували за спиною.

Читайте також: Думав, що скромна та проста дружина буде мене цінувати і любити, а не так то було. Чомусь усі ішли від мене не везло мені у житті

Куди б не пішла, всюди зустрічаю зацікавлені погляди: у кого-то співчуття, у кого-то просто цікаві, а хтось саме зловтішається: «Ну що, підкорила світ? Багато вас таких туди їде, але мало кого там чекають!» Мені не хочеться виходити з дому, як ніби я якась злочинниця, яка повернулася додому з ув’язнення. Але ж ситуація у мене, можна сказати, звичайнісінька.

Та ж ніхто у житті цьому не застрахований від того, що сталося зі мною. Якщо, я б вийшла заміж у своєму місті то було б простіше набагато. Людям зі сторони це – виглядало дивно, що невідомо чим за кордоном займалася і повернулася назад «несолоною облизня», та ще з дитиною.

На мій погляд я бачила, що мої батьки теж страждають через цю ситуацію, і я боялася, щоб вони мене не вигнали тоді я не знаю куди піду з маленькою дитиною на руках. На даний час моя мрія це – знайти хорошу роботу, щоб не бути обузою для своїх батьків, щоб дати своєму синові все необхідне у житті. Та менше хочеться виходити на вулицю і бачити ці щасливі обличчя, які радіють, що у мене нещастя. Інколи просто не має сил це терпіти.