Як людина можете не спитати дозволу прийти у твій дім!?

Ми з сином живемо у квартирі-сталінці. Поверхом вище проживає моя сусідка. Не назву її подругою, але були спільні теми на які ми могли порозмовляти. Ну і діти наші були майже однолітками, так і здружились.

Як тільки я мала дитину, її бажання спілкуватись зросло вдвічі. Я була не проти, добре коли є людина з якою можна вийти і погуляти з коляскою. Говорили майже завжди про дітей, вона мені і одяг приносила, з якої її син вже виріс. Щоправда, одяг я потім повернула, бо ж навіщо він мені.

З часом наші прогулянки стали якимись дивними. Коли гуляєш з дитиною у тебе в сумці завжди є печиво чи сік, щось таке, щоб дитина змогла швидко перекусити. Так от, тепер у сумці я повинна мала мати їжу для двох дітей. Ця пані постійно випрошувала щось для свого сина.

Така поведінка спостерігалась не лише на вулиці. Їй постійно було щось потрібно від мене! То каву вона забула купити — позич, то пральний порошок закічився — поможи. Згодом мені стало страшно пускати її в квартиру. Там вона роздивлялась всі речі сина, зокрема іграшки: лего, машинки, динозаври та роботи — це все вона клянчила для свого, так би мовити, на кілька днів погратись.

Читайте також  Вже ввечері зателефонувала моя мама і сказала, що все село знає, що ми свекруху зустріли гірше, ніж собаку.

До себе в гості вона ніколи не кликала, мовляв з ними живе її старенький дідусь. Крім того, ця жінка вирішила, що у мене є склад безкоштовних медикаментів. Коли її син погано почувався, вона ніколи не ходила в аптеку. Вона знову циганила в мене. Мені було жаль дитини, тому я купляла ті ліки.

Дійшло до того, що вона може прийти до мене і без утисків совісті прямо запитати, чи маю я їжу вдома, щоб погодувати її сина. А ще, вона користується нашою коляскою та самокатом сина, адже їй вони зручні у користуванні. Я була ніби між двома вогнями: з одного боку я розуміла, що вона просто хоче кращого для своєї дитини, бо сама їй цього дати не може, а з іншого — мене дістало працювати на цю сімейку. Мій терпець урвався після одного її дзвінка. Ми тоді якраз усім сімейством дружньо захворіли. Телефонує і каже:

— Я з Тимофієм зайду до тебе на каву, ти тільки своєму таблетки дай, щоб він ще мого не заразив.

Я їй коректно відповіла, що вірус не з простих, і є дуже великий ризик заразитися, хай не приходить. Та це не допомогло…

Як людина можете не спитати дозволу прийти у твій дім!? Я хочу почуватися в комфорті та безпеці в рідній оселі, а не прислуховуватися чи хтось за дверима не стоїть. Ці постійні смс і дзвінки мене вже дістали. Моя сестра каже, що просто-напросто мені потрібно її послати під три чорти. Та я так не можу. Боюсь щоб гірше не стало.