Як виб’єш людину із зони комфорту, так вона і ворушитися починає! Так більшість людей влаштовано! Історія про Ангелів ,які нам допомагають зрозуміти сенс життя.

Два ангела, жінка, що біжить на роботу, круті сходи.

– Штовхай, штовхай, кажу!

– Сходи такі круті, на смерть розіб’ється!

– Я підстрахую, тільки ногу зламає!

– Кошмар, їй же на роботу, вона вже три дні поспіль спізнюється!

– Так, а тепер вона ще й на лікарняному три тижні мінімум просидить. Її взагалі звільнять потім.

– Так не можна, вона без роботи що робити буде, зарплата хороша!

– Штовхай говорю, потім все поясню, штовхай!

Ті ж ангели, траса, дві жінки в службовій машині, велика швидкість. Перед легковиком – КАМАЗ, завантажений колодами.

– Кидай колоду, не тягни!

– Цією колодою вбити можна, а якщо ще на швидкості в лобове потрапить, вони ж загинуть, у них діти!

– Кидай, я відведу колоду, вони тільки налякаються.

– Навіщо ж так, навіщо лякати?!

– Давай кидай, я потім поясню… Після повороту плакат буде “Вас чекають вдома!”, вони вже від переляку відійдуть, притягни їх увагу до плакату, нехай зупиняться.

– Плачуть обидві, додому дзвонять, жорстоко як!

Корпоративна вечірка.
Два ангела, чоловік, на руці обручка, дівчина.

– Нехай ще вип’є.

– Досить, він уже п’яний! Он як він на неї дивиться!

– Ще налий, нехай п’є!

– У нього вдома дружина, дітей двоє, він же ж уже контроль втратив, дівчину в готель запрошує!

– Так, нехай, нехай вона погоджується!

– Погодилася, йдуть, просто жах! Дружина ж дізнається, розлучаться!

– Так, сварки не уникнути! Так і задумано.

Захід, два ангела.

Ну і работка, стрес суцільний!

Читайте також:Правила мудреця. Притча, яка поміняє твоє ставлення до себе та людей. Впевненість – головна ознака щасливої жінки.

– Ти ж перший день на цьому рівні, так? Це рівень такий, навчання стресом, ви там на своєму першому рівні книжками, та фільмами вчите, а тут ті, кому книжки вже не допомагають. Їх доводиться зі звичної колії стресом вибивати, для того, щоб зупинилися, задумалися. Як живуть, навіщо живуть.

Ось перша жінка, поки буде вдома сидіти, з ногою зламаною, знову шити почне, і коли її звільнять, у неї вже п’ять замовлень буде, вона навіть не засмутиться. Вона в молодості так шила, диво! Вона вже 10 років відкладає своє захоплення, все вважає, що треба працювати, що соціальні гарантії важливіші за душевну гармонію і задоволення від улюбленої справи. А шиття їй дохід ще більший принесе, тільки ще й із задоволенням.

З двох жінок, які на трасі плакали, одна через тиждень звільниться, зрозуміє, що її місце вдома, з дитиною, з чоловіком, а не в чужому місті, в готелях тижнями жити. Вона другу дитину народить, на психолога вчитися піде, вони з вами на першому рівні співпрацюють.

– А зрада, хіба вона може на користь піти?! Сім’я ж зруйнується!

– Сім’я? Сім’ї там немає давно! Дружина забула, що вона жінка, чоловік п’є вечорами, сваряться, дітьми один одного шантажують. Це довгий процес, хворобливий, але кожен з них замислиться, жінка книжки почне ваші читати, зрозуміє, що зовсім про жіночність забула, навчиться з чоловіком по-іншому спілкуватися.

– А сім’ю вийде зберегти?

– Шанс є! Все буде від жінки залежати!

– Ну і роботка!

– Звикнеш, зате результативно! Як виб’єш людину із зони комфорту, так вона і ворушитися починає! Так більшість людей влаштовано!

– А якщо і це не допомагає?

– Ще третій рівень є. Там втратами вчать. Але це зовсім інша історія…

 

Мораль: завжди потрібно пам’ятати для чого ми живемо, що нам важливо і чи правильною дорогою ми йдемо. Якщо ж  ми настільки захопились цією метушнею, тоді можливо і справді потрібно зупинитись, обдумати і приймати рішення, що важливо, а що ні. Ніхто не зможе подумати про нас, якщо ми самі не хочемо цього робити.

Все, що нам дається – все на краще. Потрібно тільки розуміти ці знаки  і обдувати.