Мені дуже імпонувала зовнішність цієї дівчини, тому я написав їй повідомлення. Я був дуже щасливим, отримавши відповідь майже одразу. Ми спілкувалися в мережі понад місяць, після чого я запропонував їй зустрітися.
На що я чув постійні відмовки, хоча це мене ніскільки не насторожувало. Зараз так поводяться більшість дівчат, намагаючись заінтригувати хлопця. Потім ми почали спілкуватися по скайпу та обмінялися номерами телефонів.
Згодом я знову запросив її на побачення, на що Христина погодилася.
Я з нетерпінням чекав цієї зустрічі. Ніч перед цим днем була безсонною, адже всі думки були лише про неї. Я приїхав в зазначене місце раніше, а от Христина прийшла вчасно… і не одна. Пересуватися їй допомагала молода дівчина, яка була її сестрою. В результаті виявилося, що моя Христина не могла ходити.
Читайте також Я все життя присвятила їм, а коли давала поради, то вони лише відмахувалися від мене.
Тепер у мене склалися усі пазли. Мені було ніяково, тому про це говорити я не став.
Вона виявилася чудовою дівчиною, про яку можна тільки мріяти.
Час на побаченні пролетів дуже швидко, адже спілкуватися з нею було надзвичайно цікаво. Було помітно хвилювання дівчини, але мене це ніяк не бентежило. В кінці вечора я поцілував Христину. Потім з’явилася сестра, яка забрала додому мого ангела.
Через декілька тижнів прогулянок я вирішив познайомити кохану зі своїми батьками. Я їх попередив про стан Христини, але вони не сприйняли серйозно цю проблему. Побачивши дівчину, мати зробила безглузде обличчя, а батько, після двох слів встав і демонстративно вийшов з-за столу.
Мені було дуже соромно за своїх батьків, адже такої реакції я не очікував. Весь вечір пройшов в напруженому настрої, а потім, коли я провів Христину, мати кинулася мені в ноги в сльозах. Вона благала мене забути про неї та знайти собі нормальну та здорову дівчину.
Після цих слів я мовчки зібрав речі та пішов з дому. Довгий час я не міг знайти собі місце, але згодом влаштувався на роботу, винайняв квартиру та забрав дівчину до себе.
Пройшло два роки після нашого одруження. Зараз ми виховуємо здорового однорічного сина та живемо щасливо.
З батьками ж спілкуюся лише інколи через телефон.
Я ще жодного разу не пошкодував про своє рішення.