З Олегом ми одружилися зовсім юними. Згодом у нас появилися двоє чудових дітей. Однак шлюб наш тривав взагалі не довго. Мені терпіння вистачило лише на 6 років. Разом ми взагалі не вживалися, чоловікові було абсолютно байдуже на мене і на мою родину, його цікавили лише власні потреби та проблеми. Практично всі гроші він витрачав на себе, а я змушена була тягти все на своїх плечах — дім, дітей. Одного дня до мене прийшло розуміння — сім’ї, як такої, не має. Ми живемо разом з дітьми, а чоловік — окремо, у власне задоволення.
Одного дня, я просто зібрала свої речі та дітей і пішла. Я не мала в кого просити допомоги, добре, що були мінімальні заощадження, і я змогла орендувати квартиру на два місяці. Потім я знайшла хорошу роботу, щоб мати змогу оплатити орендоване житло та всі витрати. Чоловік нами взагалі не цікавився і не допомагав.
Через рік часу я познайомилася з Андрієм, він був старшим за мене лише на рік. В 34 років вже має власну квартиру, хорошу роботу, до того ж ще не був одруженим. Я теж йому одразу сподобалася, ми зустрічалися пів року, а потім одружилися. Все було добре до тих пір, поки чоловік не вирішив познайомити мене зі своєю родиною.
Читайте також: Печиво Вишня під снігом: ця домашня випічка подобається усій моїй сім’ї
Коли ми прийшли в гості до мами чоловіка, сестра прямо мені висловила, що від хороших дружин чоловіки не йдуть, і збереження сім’ї завжди в руках жінки, і якщо я розлучена, то в цьому винна лише я сама.
Я нічого не відповіла у відповідь. Сестра Андрія вже 20 років щаслива в шлюбі й вона навіть не усвідомлює, що пережила я. Потім мама почала натякати, що її син заслуговує кращої жінки. Це було дуже образливо, особливо, коли почали ще говорити за моїх дітей, ніби то ними має піклуватися рідний тато.
З того моменту, наші стосунки стали значно погіршуватися, сестра Андрія постійно дзвонила мені, казала, щоб я давала спокій її братові. Так і сталося, ми розійшлися. Згодом мені розповіли, що ця сестра також розлучилася — через рік чоловік кинув свою дружину з трьома дітьми. Не хочу зловтішатися, але маю надію, що зараз вона все зрозуміє.