З чоловіком у нас були ідеальні стосунки, тому з батьківством вирішили не затягувати. Але після появи дитини, Андрій став зовсім іншим. Його хамське ставлення я вже неможу терпіти.

Заміж я вийшла в 28 років, на той час я вже мала своє житло, яке мені допомогли купити батьки. Ходила на хорошу роботу, навіть в кредит взяла машину. Загалом вважала, що цілком вже готова до створення сім’ї. З Андрієм я познайомилася в інтернеті, пішли гуляти, й у нас зразу спалахнули почуття один до одного. Згодом виявилося, що у нас багато спільних інтересів, нам завжди було цікаво проводити разом час, от і вирішили одружитися.

Жили ми добре, тому з батьківством вирішили не затягувати. І чоловік, і я неодноразово розмовляли про те, як ми хочемо стати батьками, уявляли спільні сімейні поїздки, час, проведений разом з дитиною.

Але після появи дитини, Андрій став зовсім іншим. Приїхала я з пологового з сином і не розуміла його натяків, думала, що він жартує. Однак згодом він став серйозно говорити про те, що від мене немає ніякої користі, тепер сиджу на його шиї, додому гроші не приношу. Здавалося, що його просто підмінили.

Читайте також: Тарталетки з тунцем

Я терпіла таке ставлення цілий рік, а тоді в мене увірвався терпець. Постійні скарги про те, що він годує мене, а я просто сиджу вдома з дитиною і нічого не роблю, мені остогидли. Тоді я просто почала задумуватися про розлучення. Квартира на мені, машина на мені, робота у мене завжди була офіційна і зарплата хороша.

Одного дня я подзвонила до мами Андрія, і розповіла про те, що подаю на розлучення. Сказала, що просто не витримую і розповіла про його хамське ставлення. Його мама вирішила поговорити з ним, однак він заявив: “Нехай йде, я її нетримаю”. В той день він повернувся до мене й почав просити пробачення, казав, що просто втомився.

Зараз він вже не скаржиться і мені дійсно стало легше, допомагає з дитиною, однак образа у мене залишилася. Ідею розлучення поки що відклала на задній план, адже хочу, щоб дитина росла у повній сім’ї.