З такими гостями, і ворогів не треба! 

Два роки тому я вийшла на пенсію. Живу в квартирі сама. Маю двох чудових дорослих доньок, мої дівчата живуть в іншому місті. Катя та Ірина мають свої родини. Я часто їжджу їх провідувати. Решту часу проводжу на дачі. Ви бачили б мою клумбу! Скільки різновидів троянд росте у мене. Я про них мріяла, коли дочки були маленькими. Ще люблю шити. Діти подарували мені на ювілей сучасну швейну машинку.

Я маю сусідку по дачі. Галина привітна щира жінка. Теж рано втратила чоловіка. Сини живуть в іншій країні. У нас багато спільного. Завжди є про що поговорити. З Галиною у нас приятельські стосунки і ми частенько заходимо один до одного в гості поговорити. Також часто один одному допомагаємо. Коли мені потрібно поїхати в місто або до дітей, Галя наглядає за моїм господарством. Годує пса та кота, поливає вазони.

Минулої суботи Галя зателефонувала і напросилася зайти до мене, бо хотіла показати свій новий телефон. Приїхав її старший син з родиною, і привіз матері новий телефон. Я саме шила собі новий сарафан на літо, але погодилася зустрітися. Галина прийшла до мене на чай не сама, а з старшим онуком Павликом, хлопчиком 6 років. Сусідка пообіцяла, що вони ненадовго, покажуть телефон і підуть до себе.

Читайте також Чому дівчатам вішають це “ярмо господині”

Наше спілкування розтягнулося на цілу годину. Я показала Галі свій новий сарафан. Потім ми обговорили новий телефон, а потім розмова перейшла і на інші теми.

Павлик спочатку поласував сирником з чаєм та цукерками, а потім почав нудьгувати. Я дала хлопчику кольорові олівці та білий папір, аби той помалював.Потім йому стало нудно, і він почав оглядати кімнати.

Я тактовно вже ніби прощалася з Галею, казала, що маю ще роботу до вечора, а вона мене як не чула. Все щебетала і розказувала новини та свіжі плітки. Про онука навіть не згадувала.

Мені стало не по собі, так як я зрозуміла, що хлопчина може взяти що завгодно, без сорому, і попросила сусідку покликати онука до нас. Але та не встигла навіть рот відкрити, як ми почули сильний шум у вітальні. Ми побігли до кімнати.

“Картина маслом”, Павлик скинув з столу мою новеньку швейну машинку. Деталі валялися на підлозі. Доньки тільки нещодавно її мені подарували, я так про неї мріяла. В мене розболілося серце.

І я випалила:

Галю, раз ти не навчила онука хорошим манерам, то мусиш відкупити мені швейну машинку. Ось син з-за кордону приїхав. Тепер нехай дає мені гроші на нову машинку, бо скоріше всього ремонту вона не підлягає.

Це яку силу треба мати, щоб скинути зі столу швейну машинку? Павлик тільки сопів у кутку.

Ліда, ну як ти собі уявляєш, я сина з онуком не бачила 2 роки, і буду вимагати гроші на відшкодування твоєї машинки. Я краще розберуся сама. Буду тобі щомісяця з пенсії виплачуваи по пару сотень. Давай?

Мені така ідея не сподобалася. Я не маю часу чекати. Ось роботу знайома мені запропонувала. Шити на замовлення постільну білизну. Завжди є свіжа копійка. Ми з Галею посварилися.

На наші розпитування, що він хотів знайти на чужому столі Павлик тільки розплакався. З такими гостями, і ворогів не треба!