Перейти до вмісту

З того часу, від чоловіка не було ні вісточки, аліментів жінка не бачила.

Варвара пізно створила сім’ю. Жінці було трішки більше тридцяти, її чоловіку Степану — сорок. Він вже мав одне розлучення у минулому. Сімейне життя було не райдужним. Степан любив прикластися до чарки.

 

Довго так тривати не могло. Коли синові було 3 роки, подружжя розлучилося. З того часу, від чоловіка не було ні вісточки, аліментів жінка не бачила. Сина виховувала сама, а коли відправила в школу, багато працювала. В цей же час, познайомилась з хорошою людиною. На жаль, син відреагував негативно.

 

Чоловік добре ставився до сина Варвари. Він намагався подружитися з хлопчиком. Подарунки, ігри і прогулянки не допомогли знайти спільну мову з дитиною.

 

Стосунки тривали рік. Жінка почувалася немов у казці. Вона навіть не могла уявити таке чудове життя. Але син весь час не сприймав чоловіка.

 

Варвару засмучувала його реакція. Врешті-решт, вона припинила стосунки і зосередилась на майбутньому сина. Чоловік, через деякий час, знайшов іншу кохану і одружився на ній. Варвара його не засуджувала, адже чудово все розуміла.

На перше місце у своєму житті, жінка поставила сина. Більше стосунків не створювала, хоча чоловіки пропонували. Багато працювала, іноді на декількох роботах. Часто доводилося виживати, але жінка старалась для сина. Вона хотіла, щоб у нього все було.

 

Син виріс. Жінка вивчила його. Згодом він скористався програмою по обміну досвідом і поїхав за кордон, де і залишився проживати.
За кордоном син одружився, вже має дітей. Телефонує матері дуже рідко, за декілька місяців — один дзвінок. За весь цей час, Варвара ще не бачила онуків.

 

Читайте також  Ні весілля, ні дитина не змогли зупинити тягу чоловіка до спиртного, тому подружжя постійно сварилося, бо більшу частину зарплати Степан пропивав.

Дзвінки стають все рідшими. Тепер жінка чує сина лише на свята. Вона пишається ним, але їй шкода за себе, адже тепер стала непотрібною. Роки йдуть, здоров’я псується, а син не хоче виділити час для неї.

 

Під час телефонної розмови, жінка попрохала сина навідати її, щоб хоч раз на нього подивитися, але той відмовився. З його слів, дорога обійдеться дорого, та й до відпустки довго.

 

Варвару образила відмова сина. Вона все життя прожила заради нього, а тепер стала непотрібною.

Можна поставити питання, чи вірно зробила Варвара віддавши все життя синові? Можливо не варто було потурати йому, а далі будувати стосунки з тим чоловіком. Дитині все одно стала не потрібна, а так було б з ким старість провести.