З того дня все і почалося: найкраще для сина, а ми – обійдемось.

В той час, як батьки чекали сина, на світ з’явилась я, а через два роки й моя сестра.

Лише коли в дім занесли маленького Олеся, батьки були щасливі, і казали, що Господь таки над ними змилувався. З того дня все і почалося: найкраще для сина, а ми – обійдемось.

Мама душі не чула в своєму Олесю, і ось настав той момент, коли він привів в хату невістку

Ніколи б так не робила зі своїми невістками. Ну як можна бути такою людиною. В голові не вкладається.

Читайте також Я ледве наважилася сказати Марчело, але він – уявіть! – зрадів! Пропонує бути разом, запрошує мене бути тут, з ним, завжди.

Нас у батьків було троє. Я сама старша дочка – Оксана, через 2 роки народилася середуща – Леся, і ще через два роки народився їх улюбленець – Олесь. Вони з татом так хотіли сина, що про наше з сестрою життя й не думали. Всю свою любов вони віддавали йому, і виправдовувались тим, що він наймолодший.

Ми з сестрою прийняли таке рішення, а що нам залишалося ще робити. Час минав, всі ми повиростали, та мамина “любов” до сина ставала ще більшою. І тут сталося найгірше – Олесь зустрів ту саму дівчину, і через деякий час надумав одружитися.

Це було найбільшим потрясінням для мами. Її синочок буде належати не їй, а зовсім посторонній людині – невістці.

На той час у нас з сестрою вже були свої сім’ї, свої проблеми та радості. Жили ми всі в одному селі, тому те, що відбувається у братовій сім’ї, було на виду не лише у нас, а й всьому селу.

Так сталося, що мама жила через паркан від сина та такої нелюбимої невістки. Не було такого дня, щоб мама не кричала на Василину (невістку). Все їй було не так. Хоча Василина була досить хорошою людиною, господинею та мамою.

Я часто мамі говорила: “Ну не подобається вона тобі, відвернись, не звертай уваги, живуть вони добре, для чого втручатися”. Вона відповіла: “Ось подивимося, як у самої буде, коли сини одружаться”.

Як би мені не хотілось написати, що у сім’ї Олеся все чудово, але, на жаль, це не так. Мама не дала їм життя. Вони розлучилися.
Невістка онуків забрала до своєї мами. А наш брат, самі розумієте, яке то життя без жінки. Не доглянутий, почав заглядати в чарку, нікому він не потрібний, навіть мама, яка його так любила, віддалилася від нього. Не потрібний він такий нікому!

Я вже дочекалася того, що і мої сини одружилися. Живуть вони окремо від нас. Я телефоную до дітей та внуків, пишаюсь ними, та з нетерпінням чекаю в гості. І ці слова, що мама мені казала: “Ну подивимось як в тебе буде”, я запам’ятала на все життя. Ніколи такого в мене не буде, бо я поважаю вибір своїх дітей. Мої невістки прекрасні, бо біля них мої сини – справжні мужчини.

Головне свекрусі і тещі зрозуміти, що це не її сім’я, а сім’я її дорослої дитини. Не лізьте! Невже нічим в житті зайнятися, якщо не береш участь в житті дітей, якщо діти вирішили, що мати не потрібна? Що бігати за ними і принижуватися? Щось зміниться? Тільки злість і роздратування, а то і ненависть у відповідь буде. Значить треба шукати варіанти.

Нехай все у ваших сім’ях все буде добре. Любіть і поважайте вибір своїх дітей, і будете мати радість та потіху на схилі літ.