З тих пір як ми одружилися, Андрій різко змінився та став зовсім іншою людиною. Думка мами і сестри була для нього завжди на першому місці, а ось я стала зовсім непотрібною

Ми з Андрієм любили один одного ще з шкільних років, тому заміж я вийшла в молодому віці. Так як власної квартири у нас не було, тому довелося жити з свекрухою та її донькою. Стосунки у нас з свекрухою склалися не дуже добрі з самого початку.

Працювала я адміністратором в магазині. Ходила тільки на нічні зміни, так як у день навчалася в інституті.
Відпрацювавши нічну зміну, я, повернувшись додому, відрізала собі шматок хліба і, запиваючи чаєм, стала збиратися на навчання. Свекруха і її старша дочка Марина, підозріло мовчки спостерігали за мною, не сказавши навіть доброго ранку. Але, я, як то кажуть, була на своїй хвилі, тому й не помітила їх похмурі обличчя.

Одного разу я запитала Марину: – Ти чого скривилася, ніби лимонів наїлася? Гумору мого вона не оцінила та відразу пожалілася свекрусі і моєму чоловікові.

Реакція Андрія здивувала мене. Він просто стиснув плечима та подивився на мене, як на порожнє місце. А вечером зібрався та пішов гуляти з друзями, залишив мене одну. Після весілля Андрій дуже змінився. Мама і сестра для нього завжди на першому місці, а я ось стала зовсім непотрібною.

Повернувшись додому з нічної зміни, мій чоловік все ще був удома. Я здивувалася, оскільки він повинен був йти на роботу. Андрій сидів у залі з мамою і Мариною і активно щось обговорювали. Але, варто було тільки мені зайти, як вони тут же замовкли і дивились на мене. Від такого видовища я почала голосно сміятися.

Читайте також: Унікальні властивості дігтярного мила: коштує копійки, а здатне допомогти у боротьбі з багатьма хворобами

Але коли я почула: – “Ну, так що, ми з тобою домовилися? Збирайся та бери кредит на 20 000” – мені стало завсім не до сміху. Андрій погодився та пішов збиратися.

– А навіщо вам гроші? Чому саме зараз, коли ми збираємося орендувати квартиру? – запитала я у свекрухи.

– Хочемо ремонт в квартирі зробити –  прошипіла Марина.

– Але ми ж з Андрієм хотіли жити окремо.  – закричала я.

– Ти тут ніхто, твоя думка нікому непотрібна – у відповіть закричала свекруха.

– Я навіть і не думала, що ви вмієте так голосно кричати, – спокійно сказала я і, не кажучи більше ні слова, вийшла з кімнати …

З Андрієм ми розлучилися і я стала жити у своєї мами. Минуло уже 10 років і я ні крапельки не шкодую. Тепер у мене нова сім’я, синочок. З чоловіком ми живемо окремо від батьків у власній квартирі, а нова свекруха – просто чудо. Завжди нам допомагає та називає мене донечкою. Я стала найщасливішою жінкою у світі.