Ми з чоловіком прожили разом 10 років, діток не було. І ось нарешті – довгоочікуваний і бажаний син!
Скільки я за всі роки вислухала звинувачень свекрухи в тому, що я безплідна і потрібно зі мною розлучатися, щоб її син міг мати дітей, а вони онуків! У нас з чоловіком тільки після десяти років шлюбу появився такий довгоочікуваний і бажаний син.
Читайте також Я просто не збираюся присвятити своє життя чоловіку з України. Таке життя я бачу в страшному сні.
За цей час чого тільки не було, скільки було походів по різним фахівцям, лікування, скільки я вислухала звинувачень свекрухи в тому, що я безплідна і потрібно зі мною розлучатися, щоб її син міг мати дітей, а вони онуків!
Хоча у них вже був онук Микита, син старшої дочки. Але свекрусі не так онуків хотілося, як завжди говорити мені про це і принижувати при всіх родичах і знайомих.
Ми з чоловіком все це пережили, хоча було нелегко, тому що живемо разом з його батьками. Всі лікарі говорили, що ніяких відхилень зі здоров’ям у нас немає, що ми обидва можемо мати дітей і потрібні тільки час і терпіння.
У якийсь момент ми змирилися, що дітей у нас не буде, і вирішили просто жити для себе. І ось тоді, несподівано я дізналася, що понесла. Відразу нічого не говорили нікому, щоб переконатися, що все буде добре.
На той момент Микита вже був одружений, і його дружина теж чекала дитину. Наші діти появились з різницею в два тижні, у них теж син. Зараз їм майже по п’ять місяців, і коли Микита з сім’єю приходять до нас в гості, моя свекруха звертає увагу тільки на свого правнука, а наш син з першого дня її не дуже цікавить.
Мені прикро і незрозуміло, як так може бути, адже вони так хотіли, щоб у їхнього сина були діти, завжди мені дорікали в тому, що я позбавила їх онуків, а тепер не звертають на дитину ніякого уваги!
Правнукові купують дорогі речі, іграшки, вже навіть на рік приготували йому одарунок, купили золотий хрестик, допомагають їм грошима, а ми – як чужі для них.