Коли я вийшла заміж мені було 19 років. Я його не любила, а він мене дуже. Він був доброю людиною та світлою.
Я не хотіла завдавати болю йому та робити так. Так це підло я знаю та вийшло, як вийшло.
Я думала прожити з ним все життя адже більш гідного людини, ніж він просто немає.
Я родила двоє дітей, і була у нас хороша, спокійна, міцна сім’я. А потім я закохалася, у мене на роботі з’явився новий колега, і я загубилася. Напевно в усіх це було метелики в животі, тіло тремтіло, серце стукає одні думки тільки про нього.
На жаль, по хорошому піти не змогла, змінила і, зізнавшись чоловікові, пішла, забравши молодшу дочку (їй було 11 років, старшій 16).
Колишній чоловік сильно страждав, розлучилися без скандалів, я пішла, забравши тільки свої речі і речі дочки. Мабуть правильно кажуть з бруду доброго не зробити, на чужому горі щастя не побудувати. Дочка з вітчимом (моїм другим чоловіком) так і не знайшли спільної мови, вона просто мовчала і замкнулася в собі.
Моя старша дочка з часом приїхала до нас жити у столицю. А мій колишній чоловік розцінив це і розмова про мене з нею, як її зраду, вона сказала, що розуміє мене і мій новий чоловік нормальна людина.
Читайте також: Учора у автобусі була свідком історії. Дякувати Богу, що нашому житті є такі хороші люди
На даний час все складно. У старшої доньки є серйозні відносини, а молодша живе з батьком, вона завжди була татова донечка, їй зараз 15 років. Старша збирається виходити заміж, батька запросити на весілля хоче, та коли вона подзвонила батьку то у відповідь почула: «Скільки треба грошей і куди перекинути?».
У старшої почалася істерика, вона намагалася вибачатися, та батько сказав, що прощає, але спілкуватися не хоче, що ми з нею свій вибір зробили.
Доньки мої так спілкуються ніби добре. Та все ж таки одна донька злиться на сестру за батька, та й на мене має злість. Видно, що зараз спілкуємося, але вона це робить знехотя.
Я час від часу відвідую їх скучаю, за ними. Останній раз, я запрошувала в гості доньку старшу на літо та вона відмовилася і розмовляти більше не захотіла.
Якось все склалося не так як мріяла собі колись. Відносини між моїми дітьми і мною зовсім не ідеальні. Чоловік не хоче пробачити старшу дочку, а молодша не може пробачити мене і спілкується зі мною тільки тому, що я мама і тому, що тато її просить.
Теперішній мій шлюб – він тріщить по швах. Теперішній чоловік хотів дитини, а я вічно в проблемах дітей від попередньої своєї сім’ї, а тепер клімакс і я вже не можу.
Другий чоловік природньо мене цього не простив, хоча виду не подав, але видно, що відносини вже не ті і його це сильно зачепило.
Я хотіла собі щастя, а що вийшло? Зробила гірше собі та й усім, особливо своїм донечкам. За колишнього чоловіка совість теж не спокійна – він ідеальний батько та хороший був мені чоловіком. Насправді він не заслужив того всього, що я зробила і тої болі.
У мене була розмова з колишнім я його просила, щоб він простив дочку, плакала казала, що це я винна в усьому. Та він не чув мене ми стали абсолютно чужими людьми.
Що робити з усім цим не знаю. Нагороди справ, а розгребти не можу. Моя історія не тільки про зраду, хоча, напевно, і про це теж, адже з цього все почалося