Зараз у мене підростає маленька донечка.

Для мене вона – найцінніший скарб, який тільки може отримати людина. Я обожнюю дивитися в її великі милі зелені оченята, та завжди спостерігаю, як вона грається, переставляючи своїм маленькими долоньками гори іграшок.

Я люблю її безмежно і готовий заради неї на все. Раніше є не розумів щастя батьківства і мені завжди було дуже дивно, коли про це говорили жінки. Але це неможливо передати словами, а можна лиш відчути.

Моя дівчинка росте з кожним днем. Нещодавно вона лише навчилася сидіти, а зараз вже розповідає про те, як провела день у садку. Ще трішки і вона піде до школи, а там нові друзі, перші конфлікти та перше кохання.

Щодо цього, то у моєму серці зараз живе невимовний страх. Я боюсь, що моє миле дитя знайде чоловіка, який буде не гідно себе поводити, який буде використовувати її у власних цілях.

Тому зараз я роблю все, щоб вона зрозуміла, що гідна кращого в цьому житті. Сімейне життя – це не спосіб завжди утримати біля себе чоловіка, а кохання має бути тільки взаємним.

Читайте також І нащо було то комусь знати, – дорікав Наталії чоловік, – жили спокійно, а тепер що?

Вона повинна буде знати, що чоловік, який справді буде її кохати, не ставитиме умов та не буде старатися її змінити.

І мені насправді буде байдуже, з якої сім’ї буде цей хлопець, у чому він одягнений і як поводить себе за столом. Мені буде важливо одне: чи горітиме в його очах полум’я кохання до неї.

Мені буде байдуже чи вміє він грати футбол, головне, що він зможе грати з дітьми, яких вона йому подарує і помічати, то з захопленням, то з роздратуванням, як вони схожі на мою доньку.

Я знаю, що в моєї доньки буде щасливе життя і хороший чоловік, і зараз я докладу до цьоого максимум зусиль.