Зараз я не впевнена, що хочу і надалі жити з цим чоловіком, так, я його кохаю, але ж я думала, що буду головною жінкою в його житті. Я розумію, що мама — це мама, але ж він вже дорослий чоловік, який має свою власну сім’ю.

Мені зараз двадцять п’ять років, а моєму чоловіку нещодавно виповнилося тридцять. Ми одружені трохи менше ніж рік, але у мене вже є претензії до нього. А якщо конкретніше, я не розумію його відносин з мамою. ЇЇ стало дуже багато в нашому житті. Хоча це питання мене почало турбувати не відразу. Коли ми ще зустрічалися, мені здавалось, що таке його відношення до мами це прекрасно, якщо так поважає і любить маму, то і до дружини буде ставитись так. Але вже через якийсь час, я зрозуміла, що не все так добре. Мене це почало дратувати, але я сподівалась, що коли ми з ним вже станемо однією сім’єю, тоді він переключить свою увагу на мене, а мама відійде на другий план.

Але не так сталося, як гадалося. Ми одружились, але я як була на другому плані, так і залишилась. Мене просто обурює те, що коли чоловік приходить з роботи, на моє питання:” Як день твій пройшов?” , я чую тільки сухе “нормально”. А ось матусі яка телефонує по двісті раз на дню, він починає у подробицях розповідати, все що сталося за день, що він робив, де був, що їв, з ким спілкувався і що планує робити ввечері. Розповідає їй про своє начальство, друзів, колег. А після цього він ще по три години вислуховує думки свого “наставника” з приводу того, як йому потрібно робити і як потрібно жити.

Якось ввечері я вирішила приготувати щось новеньке, тому до приходу чоловіка помчала до магазину по продукти, потім багато сил і часу витратила на цю вечерю. Ось накрила на стіл, сиджу чекаю на нього. А він прийшов і так байдуже каже:” Так я ж у мами вже повечеряв”. Вечеряла я одна і вся в сльозах.

Приходити до його матері у гості — це взагалі знущання з його мужності. Вона безперервно декілька годин розповідає як вона виношувала мого чоловіка, як купала його, як він поводив себе у дитинстві. Я все розумію, але ж я ці історії чую вже раз двадцятий мінімум, так до того ж це вбиває в мені враження того, що я вийшла заміж за мужнього захисника. Мені частіше здається, що я живу з дитиною.

Іноді коли мені становиться зле, я не можу навіть натякнути на це. А от якщо матуся натякнула, що в неї десь щось болить, то чоловік миттю стрибає в таксі й мчить лікувати маму.
Не так давно вона мені розповіла, що перед тим як зробити мені пропозицію, він радився з нею раз сто. І допоки вона не давала дозвіл, він не міг собі дозволити зробити мені пропозицію руки та серця. І після всього цього чоловік мені каже, що він вже й не проти завести дитину. А я вже не сильно впевнена, що це гарна ідея.

Читайте також Вона гуляла в центрі з подружками і побачила у вікні одного з кафе, як її чоловік цілувався з Іванкою

Мені здається, що стану взагалі не потрібна. Мені здається, що перше місце у житті моєї дитини вона теж буде намагатися зайняти. У нас в сім’ї та так все робиться як вона скаже, а тут ще дитину виховувати за її вказівками.

Зараз я не впевнена, що хочу і надалі жити з цим чоловіком, так, я його кохаю, але ж я думала, що буду головною жінкою в його житті. Я розумію, що мама — це мама, але ж він вже дорослий чоловік, який має свою власну сім’ю. Свекрусі зараз нема і шістдесяти років, тому я думаю якщо я не розлучусь з ним, то вона ще довгі роки буду головною у нашій з чоловіком родині, а я так, другорядна персона в їх з мамою ідилії.