Ти мати теж, а в серці стільки люті,
Невже тебе не мучить чужа біль?
До Бога ти звернися у спокуті,
Ми люди, а не звірі – зрозумій!
В твоїх руках, Bійну цю зупинити,
Бо смерть невинних то також твій гріх,
Сам Бог тебе не зможе вже простити,
За смерті янголят дітей своїх.
Жорстока жінко, мати окупанта,
Будуєш свої плани на крові
І плаче гірко мати лейтенанта,
Який загинув в цій страшній Bійні.
Читайте також: На Івано-Франківщині вже пошили дві тисячі аптечок для ЗСУ
Ти думаєш про гроші, про достатки,
Про їжу, про вино, швейцарський сир
А українські діти, коли лягають спатки,
Благають тихо Господа про МИР!
Твій син тварина, він жалю незнає,
Усе змітає на своїм шляху,
За що народ так гірко мій страждає,
Живе в цім пеклі, болі і страху.
В твоєму серці співчуття немає,
Воно холодне, чорне, крижане,
Тебе Господь із часом покарає,
До тебе карма ще твоя прийде!
І не дарма впадуть на землю сльози,
Дружин і доньок, сивих матерів,
Ви дике плем’я, що несе загрозу,
Без серця, без емоцій, почуттів.
За все вернеться вам в разів сто більше,
Заплачеш, заридаєш, закричиш,
За всі гріхи тобі прийде найгірше,
На віки вічні жінко замовчиш!
Автор: Лілія Божик