Зустрічалися ми два роки, ще школярами, тому і вирішили, що по завершенню мого 11 класу відразу святкуємо весілля.
Так і склалося. У червні у мене була випускна сукня, а у серпні — біла, весільна та ще й фата.
Мені тоді навіть 18 років не було, проте я знала, що кохаю його і готова бути з ним до кінця життя.
Спочатку батьки вирішили, аби ми жили з ними, а я не була проти, бо у них був приватний будинок. Так він був не надто розкішним, був досить маленьким, але свій.
Мама старалася навчити мене смачно куховарити, а я навіть декілька разів старалася спекти торт, щоправда, він був не надто смачним.
Жила я у невістках, тому особливого меду мені не було у житті.
Свекруха відразу дала зрозуміти, що я у її домі ніхто, що з моєю думку ніхто рахуватися не буде.
Минув рік мого подружнього життя, ми чекали дитину.
У мене був токсикоз і нестерпність до запахів, тому на кухню я навіть не заходила. Практично завжди куховарила свекруха, ніби розуміла мене і виручали.
Ось вже після появи донечки, я стала допомагати щось на кухні, часто готувала для усієї сім’ї.
Пам’ятаю дуже добре момент, коли було важко купити хороше м’ясо, але свекруха його таки дістала і принесла до дому.
Чоловік попросив приготувати йому стейк, а я й погодилася, що ж я така за жінка, що не може своєму чоловіку шматок м’яса підсмажити?
Та щось явно пішло не так. Замість стейка вийшов шматок чорного вугілля.
Потім хотіла спекти тортик, але теж замість нього у мене вийшов чорний млинець, тому віддала його псові, а кухню провітрила, а усім домашнім сказала, що просто часу не було приготувати щось хороше.
І ще одна історія була. Я хоітла напекти пиріжків з капустою, бо чоловік дуже вже їх любить.
У магазині побачила якраз спеціальне тісто, придбала і помчалася додому, аби напекти пиріжків з капустою.
Поклала туди сиру квашену капусту, а самі пиріжки обсмажила в олії.
Виглядали вони ну просто ідеально, тому я гордо поставила їх серед столу і чекала свекруху з роботи, а сама не з’їла навіть ні одного, бо так хотіла уважити родину.
Коли свекруха повернулася до дому, то так зраділа моїй майстерності, бо пиріжки були дуже гарними, а ось на смак…
Пиріжки з капустою були сирими в середині, бо хто кладе не підтушену капусту? Таке могла зробити тільки я.
Усі пиріжки полетіли у відро, а я зі сльозами на очах вже зовсім розчарувалася у тому, що з мене може вийти хороша господиня.
Ну і звісно, як я могла забути.
Свекруха попросила, аби я напекла печива Простий рецепт тіста, просто потрібно ще й глазурку приготувати до них.
Все зробила. На вигляд печиво було — дивовижним. Та я ж так старалася, що забула додати цукор тісто, тому печиво ми не їли, а просто давилися ним, коли пили дуже солодкий чай.
Та найбільше мене тішить у цих історіях те, що ніхто і ніколи мені не дорікав у тому, що я не вмію готувати.
10 років ми зі свекрухою прожили під одним дахом,а зараз я вже 5 рік зі своєю донькою та чоловіком живемо окремо.
Зрозуміла, що нічого так не важливо, як сімейне взаєморозуміння.
Це ж добре, що моя свекруха ніколи нікому не ганила мене, а могла тільки зрідка насміхатися наді мною, або навіть я сама могла себе «похвалити».
Нарешті я навчилася смачно готувати, тому часто тішу своїх кулінарними шедеврами. Дуже люблю готувати різні смаколики та приносити їх своїм батькам ну і звісно, свекрусі.
Як мені приємно, що всі зрозумінням поставилися до того, що відразу я не могла смачно готувати.
Ніхто і ніколи мені не дорікав у тому, що я дарма переводжу продукти, чи зіпсувала посуд. Все було завжди зі сміхом і без зайвих образливих слів.