«Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без черевиків?!». Так і посватав мене. Так і не курить уже 50 років.

Три роки тому я працювала в салоні бізнес-класу, де все робилося прекрасно і дорого. Класичний манікюр без покриття коштував 700 гривень, атмосфера була нагодована ефірами парфумів клієнток і чудової кави, яка готується особистим бариста салону для «дорогих» гостей закладу.
В один з сонячних днів прийшла в салон літня подружня пара. Бабуся кокетливо трималася за лікоть дідуся, а дідусь, галантно тримаючи спину прямо, ніжно погладжував долоню бабусі на своєму лікті.
– Доброго дня, я хотіла б зробити манікюр прямо зараз, – прощебетала літня жінка. Пара була одягнена досить скромно і, поки я озвучувала прайс, моє серце йoкало і охало.
– Дякую, нам підходить, – відповів мені літній чоловік і дбайливо почав допомагати своїй супутниці знімати верхній одяг.
– Ласкаво прошу до кабінету, сідайте, будь ласка. Мене звуть Яніна.

Читайте також Я хотіла б бути домогосподаркою.Не хочу виходити на роботу

– А мене Зінаїда, а чоловік – Анатолій. Анатолія ми розташували на ресепшені.
– У вас, напевно, захід?
– Ні, ну що ви, ми щомісяця вибираємося разом кудись, щоб навести мені красу. Мій Анатолій всіляко наполягає на цьому і завжди говорить мені: «Ходімо, кохана, тебе балувати. Ти ж жінка!». І так уже 50 років. Мені ж вжн 71 рік.
Пам’ятаю, коли познайомилися, він подивився на мої діряві черевички і на наступне побачення прийшов з обновкою. Я навіть розплакалася. Кажу йому: «Що ж ти, Анатолій, так витратився, навіть на цигарки грошей собі не залишив?», А він мені: «Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без черевиків?!». Так і посватав мене. Так і не курить уже 50 років.
Проводжаючи Зінаїду і Анатолія, я заворожено дивилася, як він поправив їй шнурок на взутті, як щиро він захопився її красивими руками зі свіжим манікюром, як зворушливо укутав в шарфик. Вона не боліла, чи не була слабкою, вона просто була його жінкою. Мамою і бабусею його синів і онуків, але в першу чергу – Жінкою.
– Це вам, і ще раз спасибі, – Анатолій з гідністю протягнув мені «чай». Цю банкноту я бережу вже 5 років як пам’ять про справжніх людей і справжні стосунки.
– А мій-то мені каже: «Чого ти ходиш на свої нігті, купи собі набір – і роби сама. Купу грошей зекономиш, за рік на чохли в машину назбираємо». А я йому відповідаю: «Ну здалися тобі мої нігті, ти по суботах більше пропиваєш!», – розповідає мені чергова клієнтка.
А я слухаю і думаю: «Не Зінаїда, не Анатолій».