Коханий знаєш, я втомилася, дуже сильно. У мене дивне відчуття таке враження, що моєму організмі сіли батарейки.
Та років 8 тому у нас було все чудово, я вийшла заміж за чоловіка у формі. На той час мені здавалося, що слово «військовий» означає «сильний, надійний і відповідальний». Потім я почала робити негативні висновки, через пів року сімейного життя, я зрозуміла як я сильно помилилася, та зараз не про це… Покинути чоловіка, у мене навіть не було думок ми ж так любимо одне одного думала завжди, що ми справимося з будь-чим.
Ми відразу вирішили в кого, які обов’язки. Все ніби було справедливо, чоловік заробляє на сім’ю а дружина створює домашній затишок. Та от чого нам не вистачало це – фінансів, я з маленькою дитиною почала шукати додатковий дохід, щоб якось ставало на найнеобхідніше. Я працювала по ночах за комп’ютером, а ти злився що у домі не має свіжої їжі.
Багато людей вважають, що жінка має встигати робити усе, та це не так жінка не робот, щоб виконувати роботу до повного виснаження плюс з немовлятком.
Інколи ти хотів вдати вигляд, що ти допомомагаєш мені з сином, та це виглядало дуже скептично…. Ти приходив з роботи, відпочивав, грався з сином 15 хвилин, а потім засинав на дивані.
Візуально ти допомагав мені, але часу у мене зовсім не було на свої бажання. Ти вважав, що я легко можу лишити роботу за комп’ютером і піти давати тобі вечерю і заодно вкладати сина спати.
Читайте також: Історія, як птиця втратила шанс на краще життя так і буває з людьми
Я не можу бути для тебе красивою та привабливою дружиною у ліжку, бо у такому режимі я просто не маю часу на це. Мій ранок починається в 7 годині а закінчується 00:00. І я зовсім не хочу другої дитини я думаю ти розумієш чому?
Ти кажеш, що наші мами справлялися колись і все їм було добре. Так, але це були 60-70 роки, і я зовсім не хочу так жити, у їхньому поколінні був анекдот: «У чоловіка на шиї краватка, а у дружини — дім, робота, діти та… чоловік в краватці». Тоді це вважалося нормально. Вони все встигали бо крутилися як могли, і на роботу ходили, і в домі порядок тримали і в школу та ще й встигали виховувати дітей.
Та ми вже не те покоління, яке було раніше. Ми вже зрозуміли, що так жити не правильно жінка не створена тільки для прибирання та виховування дітей. Я не зобов’язана бути хорошою дружиною та матір’ю.
Вибач та сил у мене вже не залишилося, час ішов а нічого доброго не було. Я далі працювала, готувала та прибирала. Водила дитину на гурток та керувала навіть бригадою робітників, щоб тобі вгодити. Я забула коли робила собі манікюр чи стрижку. А ти скажеш як завжди – а навіщо тобі? Звичайно краще хвостик зав’язати тай все.
– Ти розумієш, що стало останньою краплею в нашій історії? Ти мріяв про собаку та коли почав шукав в оголошеннях продаж пітбуля я чуть не впала від шоку. Ще одну живу істоту на мої плечі.
Ти бачив, що ми душилися один від одного та все ж ми жили бо так живуть усі, це твої були слова. Я і уявити не могла, що я так житиму. Саме найважче було розірвати це все, страх і тривога давалися в знаки. Та все ж таки я це зробила. Напевно ти цього не прочитаєш листа ніколи та я виговорилася і мені немов камінь з душі.